70 років від фальсифікації виборів 1946 року
19 листопада 1946 року, в історії Румунії мала місце масивна фальсифікація виборів, що значно вплинуло на політичну історію Румунії другої половини XX століття.
Steliu Lambru, 21.11.2016, 11:39
19 листопада 1946 року, в історії Румунії мала місце масивна фальсифікація виборів, що значно вплинуло на політичну історію Румунії другої половини XX століття. Після 6 березня 1945 року, коли до влади прийшов прорадянський уряд Петру Гроза, політичний клімат у країні значно погіршився: румунські полонені, ув’язнені радянською владою, незважаючи на перемир’я, підписаного у вересні 1944 року, кризуапіслявоєнною відбудовою, переслідування політичних діячів, партій та опозиційної преси, випадки насильства з боку державних установ, де були комуністичні дармоїди та озброєні банди комуністичної партії, все це було стратегією захоплення влади.
Грубо фальсифіковані вибори від 19 листопада 1946 року є своєрідною справою щодо вивчення правопорушень, шляхом яких тоталітарні політичні системи застосували свою владу. Реальні результати голосування невідомі, однак підміна урн для голосування була методом цього шахрайства, здійсненого комуністами. Згідно свідченням, Національно-селянська партія та Національно-ліберальна партія, традиційні демократичні партії румунів, одержали 78% голосів, в той час як Блок демократичних партій, тобто союз очолений комуністами одержав майже 22% голосів. Шляхом інверсії результатів виборів прорадянський уряд проголосив свою перемогу, присвоїв собі законодавче право щодо утвердження власної влади, яка фактично ніколи йому не належала. Вислів Сталіна «Немає значення, хто голосує, важливо, хто рахує» був вирішальним. Отже, всі подальші події були наслідком парламентських виборів, що мали місце 19 листопада 1946 року, тобто наслідком події, що сталася 70 років тому.
В архівах Центру усної історії румунського радіомовлення зберігаються свідчення очевидців цього масивного шахрайства. Ніколає Мегереску, голова кабінету міністра ліберала Міхаїла Ромнічану в період грудень 1944 року- березень 1945 року, пригадав атмосферу, в якій розгорталися вибори: З нагоди виборів від 19 листопада 1946 року протягом одного місяця я знаходився у Галацькому повіті. Важко передати словами, що довелося мені бачити там: насильство, жорстокість. Так звані комуністи в Галаць робили наїзди в усі села, під час яких залякували селян, погрожували у випадку голосування на користь Національно-ліберальної партії позбавити майна й житла тощо. Важко уявити собі умови, в яких розгорталися тогочасні вибори. Пригадую, що будучи в одному з сіл, мій колега Дімофте отримав ляпаса, оскільки насмілився зробити зауваження особам, які зупинили нас в дорозі. Дімофте одержав ляпаса і тому що був відомий як ліберал з роду у рід. У цих умовах я зрозумів, що чесне змагання з цими людьми неможливе.
Думітру Поп, мер села Єуд Марамуреського повіту та Штефан Баля, член місцевої філії Національно-селянської партії були свідками організації та проведення виборів у їхній місцевості. Послухайте Думітру Поп: Вибори були організовані на сміх. Замість того, щоб відкрити виборчу дільницю в нашому або сусідньому селі, ми повинні були голосувати аж у третьому запущеному селі. Люди повинні були йти пішки, у непогоду на вибори. Румунське селянство не було прихильним до комуністів, зневажало їх, ставилося до них з презирством. Політика комуністів базувалася на брехні, вигадках, отже люди не могли погодитися з цим. До виборчих дільниць надіслали солдатів, склалося враження, що ми знаходимося в облозі. Солдати намагалися перешкодити доступ до виборчої дільниці, створивши перепону на невеличкому мосту, однак селяни усунули перешкоду і дійшли до виборчої дільниці. Я був помічником голови дільничної виборчої комісії. Слід відзначити, що виборчі знаки були змінені. «колесо», що було знаком Національно-селянської партії замінилося на «око». Старші віком люди не дуже орієнтувалися у цій виборчій символістиці й зверталися до нас по допомогу. Представник комуністів намагався втрутитись, перехоплював виборчі бюлетені з наміром ніби допомогти поставити їх до урни, але псував їх в своїх руках, анулюючи таким чином бюлетені.
Єва Хирщ, член Комуністичної партії періоду між двома світовими війнами, розповіла у 1996 році про брутальне становище, яке сприяло фальсифікації результатів виборів: Під час виборів Ана Паукер дала розпорядження, щоб ми дали свою згоду, на фабриках та будівничих майданчиках, стосовно виборів. Вона сказала, що ця згода означатиме наш виборчий голос. Однак, голосування було фальсифіковано. Ми встановили виборчі дільниці та членів виборчих комісій. Кожна партія ніби мала свого представника, а в дійсності усі були членами нашої партії. Напередодні виборів, Юліу Маніу організував у Залі Румунського Атенеуму конференцію. Ми взяли участь в конференції з метою перешкодити Маніу виголосити промову. Ми напали на членів Національно-селянської партії. Я без боязно робила все це, будучи упевнена, що правда на моєму боці. Під час голосування ми одержали наказ голосувати більше разів у одній виборчій дільниці і там де представники нашої партії займали провідні позиції, ми перемогли. Було чимало людей, які діяли подібно мені.
У людей XXI століття це грубе шахрайство щодо політичної орієнтації викликає почуття протесту в поєднанні з почуттям подиву й співчуття. Фальсифіковані парламентські вибори 19 листопада 1946 року виявили ще раз, хоча не було в цьому потреби, маючи на увазі досвід Радянського Союзу, що комуністичний режим був втіленням того, що найбільше ненавиділи люди.
