50-річчя Декларації незалежності Румунської комуністичної партії
Зникнення сталінізму не призвело до зникнення звичок радянізму.
Steliu Lambru, 28.04.2014, 07:40
Зникнення сталінізму не призвело до зникнення звичок радянізму. Брутальне втручання проти угорської революції 1956 року, зведення Берлінської стіни у 1961 році, кубинська ракетна криза 1962 року і придушення чехословацької революції 1968 року показали комуністичним партіям з країн-сателітів Радянського Союзу, що останній не має наміру відмовлятися від позиції лідера і покровителя цілого міжнародного комуністичного руху.
Румунська робітнича партія зробила крок вперед у спробі відірватися з-під радянського покровительства. Між 15 і 22 квітня 1964 року, на розширеному пленарному засіданні Румунської робітничої партії була розроблена Заява про позицію Румунської робітничої партії у питанні міжнародного комуністичного і робітничого руху. Акт містив наступні принципи: повага до національного суверенітету і незалежності, невтручання у внутрішні справи, взаємна вигода і визнання національного характеру, історії та права кожної партії побудувати свій власний шлях до комунізму. Таким чином, окреслювалася нова орієнтація закордонної політики Румунії, яка, на думку деяких істориків, була незалежною від Радянського Союзу. За цю сміливу заяву, Георгія Георгіу-Дежа прозвали «Дитиною-бунтівницею Східної Європи”, назву яку переняв і його наступник Ніколає Чаушеску в 1965 році.
Історик Ларрі Уоттс вважає, що ця орієнтація Румунії, 50 років тому, почалася дуже рано, навіть після смерті Сталіна: “На мій погляд, це не було оголошенням про початок нової політики, а оголошенням на міжнародному плані про вже визнану політику. Багато людей на Заході, які були зацікавлені цим питанням, були майже повністю стурбовані економічними проблемами, повязаними з цією заявою. Зокрема з економічних причин, стали відомими ряд зіткнень на цю тему Румунії в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги, які розпочалися через кілька годин після смерті Сталіна. Особливо з 1961 року, позиція Румунії була дуже відслідкованою. Майже у всіх оцінках розвідувальних служб, особливо американських, це було головною темою”
Ларрі Уоттс вважає, що політика безпеки і закордонна політика цікавили румунських комуністів. Уоттс представить послідовність подій, які призвели до окреслення румунського намагання вийти з-під радянської опіки: “Однією з подій, яка викликала велику кризу, була заява Іона Георге Маурера у 1964 році про кризу Берлінської стіни від 1961 року й кризу на Кубі. В обох кризах, Москва наказала всім національним арміям Варшавського договору перебувати у надзвичайному стані. А це було підштовхом до заяви чіткої незалежної та національної політики з боку Румунії. Більш серйознішою була ракетна криза на Кубі. Аж до 1956 року і навіть 1962, Румунія знаходилася так би мовити “в одному човні” з іншими членами Варшавського договору, в якому всі партії хотіли контролювати державні установи і політику. Вперше після смерті Сталіна постала можливість переглянути ці відносини, які були тільки відносини підпорядкування, і переоцінити їх на більш егалітарній основі. Румунія хотіла мати не тільки більшої відповідальності, але й авторитету.”
Американський історик показав якими були аргументи Георгіу-Дежа, що звернули увагу світової громадськості до нього: “Ракетна криза була великим одкровенням, а саме, що Радянський Союз був у змозі викликати велику війну, навіть ядерну війну, без того щоб поінформувати своїх союзників. У 1964 році, в дискусіях з Цзоу Еньлаєм, Георгіу-Деж підкреслив цей факт: вперше визнав, що Москва була в змозі зробити це без будь-яких консультацій. Консультація й була основою цього Варшавського договору. Румунія сподівалася, що договір, у тій чи іншій формі, не буде порушений. Перш за все, проблемою було як можна заборонити Радянському Союзу використати ядерну зброю? По-друге, іншим питанням було як можна в односторонньому порядку обмежити односторонню радянську поведінку на міжнародному плані, так щоб не притягнути Румунію у війну? У першому виступі після Декларації від 1964 року, Георгіу-Деж сказав: відповідь Варшавського договору на будь-яку ядерну загрозу з боку НАТО і США не повинна бути ескалація ядерних озброєнь, не повинна бути ескалація напруженості, не повинна бути загроза ядерної війни. Слід обмежити такі дії. Основна проблема, яка була піднята румунською стороною, було те, що Варшавський договір і НАТО поділяють ту ж дійсність. Будь-яка одностороння дія, з одного або з іншого боків, може змінити дійсність для всіх”.
Політика дистанциювання Румунії від СРСР буде продовжена наступником Дежа, Ніколаєм Чаушеску. Але наприкінці 1970-х років стало ясно для всіх, що визволення з-під опіки Радянського Союзу, але на принципах радянізму, не могло довго продовжуватися.