30 років від червневої «шахтаріади» 1990 року в Бухаресті
Насильницькі дії 13-15 червня 1990 р. у Бухаресті, які завершилися приходом шахтарів та нападом на цивільне населення столиці, являли собою крок назад, зроблений румунським суспільством....
Steliu Lambru, 22.06.2020, 03:48
Насильницькі дії 13-15 червня 1990 р. у Бухаресті, які завершилися приходом
шахтарів та нападом на цивільне населення
столиці, являли собою крок назад, зроблений румунським суспільством менше ніж
за півроку після повернення свободи у грудні 1989 р. Це був приклад, який доводить, що суспільство, яке виходить із
тоталітарного політичного режиму, має боротися з демонами минулого, поки воно
не зцілиться. Прихід шахтарів, у червні
1990 року, був третім візитом шахтарів до Бухареста для підтримки Фронту Національного
порятунку проти опозиційних партій. Але насправді це було проявом ненависті та
нетерпимості до демократичного плюралізму, який важко відроджувався. На тлі
протестів на Університетській площі у квітні 1990 р., організованих опозицією,
та виборів 20 травня 1990 р., виграних Фронтом Національного порятунку,
напруженість досягла максимального рівня. Спроба державних установ усунути демонстрацію
з Університетської площі 13 червня 1990 р. стала початком триденного
насильства, в якому загинуло 6 людей, і близько 750 було поранено.
Подія 13-15 червня 1990 року була особливою, і ми запитали історика Крістіана Васіле, в чому
полягає її відмінність: Деякі історики ставлять її в контекст початку
посткомуністичного періоду і вважають її останньою комуністичною репресією,
здійсненою в Румунії. І я думаю, що вони мають рацію, тому що прояви того часу,
щодо придушення протестів цивільного
населення, мають декілька характеристик, які були помічені в національній
історії відразу після 1944 року. І це пояснюється крізь призму послідовності політичних
кадрів і практик, специфічних періоду після березня 1945 р. Практику політичних
акцій, спрямованих на підбурювання одних мирних громадян проти інших також
спостерігали у червні 1990 р.
Було відмічено, що події у червні 1990 року були спричинені слабкістю держави,
правоохоронних органів у спробі ліквідації протестів 13 червня. Крістіан Васіле:
«Я теж був би схильний повірити в теорію слабкості правоохоронних органів, які
не змогли покласти край безладдям. Якщо ми уважно придивимося до подій 13-15
червня, особливо тих, що відбулися 13 червня, оскільки це важлива дата, ми
спостерігаємо слабкість правоохоронних органів, але також бачимо певні
елементи, які не мають пояснень. Є кілька записів, і вони правдиві, виступ на радіо
заступника міністра внутрішніх справ генерала Діамандеску, який каже своєму
співрозмовнику, ми підпалимо автобуси, як була домовленість. Що ми
маємо зрозуміти з цих слів? Потім є відповідні свідчення того, що пожежу в
столичній поліцейській будівлі не розпалювали протестувальники, вона спалахнула зсередини. Знову ж таки, незрозуміло, як
сотні міліціонерів відступають, не захищаючись, а також і біля будівлі
Міністерства внутрішніх справ.
Консолідація нової влади, представленої Йоном Ілієску, шляхом маніпулювання
масами, більшість аналітиків «шахтаріади» розглядають, як смислове пояснення тодішніх
подій. Крістіан Васіле: «Ці безладдя в районі університету та бульвару Вікторієй
були придушені у ніч на 14 червня о 3 годині ночі. Правоохоронці контролювали
ситуацію, вони заарештували бунтівників. Гірники прийшли трохи пізніше, їх
зустрів тодішній президент Йон Ілієску. Ілієску, замість того, щоб намагатися
деескалації ситуації, пояснити їм, що армія та поліція контролювали ситуацію,
запрошує їх зайняти Університетську площу. Навіщо було цього жесту, оскільки
поліція та армія контролювали ситуацію за кілька годин до цього? Це абсолютно несподіване
запрошення призвело до насильства вранці 14 червня та наступного дня. Тому це
було підбурювання до насильства абсолютно марним і гідним Кримінального кодексу.
Крістіан Васіле зазначив, що «шахтаріада» у червні 1990 року була останнім проявом
комуністичного мислення суспільства, здійсненого після падіння режиму в грудні
1989 року: Чому шахтарі? Була спроба зробити це за допомогою інших робітників, навіть 13-14 червня. Ми
маємо офіційні свідчення про те, що працівників Бухареста закликали з деяких
заводів. Багато спілок відмовились втручатися на тій підставі, що це політичний
конфлікт, і не їм слід наводити порядок. Але, здається, що шахтарі були більш чуйною
категорією на пропаганду режиму
Ілієску. Йон Ілієску захищає себе, кажучи, що він не викликав спеціально
шахтарів, а відповідальних соціальних сил. Але це обтяжуюча обставина з боку
президента країни. Трагедією цих подій, є також прояви радості частини
населення Бухареста, яке вітало шахтарів за те, що вони робили. І що вони робили, – побили студентів, бородатих людей
та жінок у коротких спідницях. Це нагадало мені політику Чаушеску щодо
полювання на рокерів у 70-х».
Румунія заплатила за акції шахтарів, 13-15 червня 1990 р., міжнародною
ізоляцією, що означало заморожування угоди з МВФ та неможливість надання
кредитів. У політичному плані «шахтаріада» у червні 1990 р. мала як наслідок приєднання
країни до Ради Європи лише у 1993 році, набагато пізніше після країн колишнього
радянського простору.