Іконографія фанаріотської епохи
Османська імперія, в її експансії на Центральну Європу, в другій половині ХУІІ-го століття, була носієм цивілізаційних греко-східних елементів.
Steliu Lambru, 07.03.2016, 04:37
Османська імперія, в її експансії на Центральну Європу, в другій половині ХУІІ-го століття, була носієм цивілізаційних греко-східних елементів. Господарі Молдови після 1711 року та Валахії після 1716 походили з багатих грецьких сімей фанарського району Константинополя, звідки походить і назва фанаріоти. Фанаріотський період розглядався деяким історіографічними течіями, як романтизм, одним з найбільш шкідливих в історії Румунії.
Він характеризувався в основному корупцією, бідністю і швидким збагаченням та зубожінням тих, хто робив прибуток, особливо селянства і торговців. З культурної точки зору, фанаріотизм був моделлю грецизації і орієнталізації, як можна запримітити в тодішній іконографії, особливо на початку ХІХ-го століття. Фанаріотський період закінчується після насильницької революції очоленої Тудором Владімиреску в 1821 році, коли румунські князівські родини, повертаються на престоли Молдови та Валахії.
Деякі фанаріотські сім’ї поступово романізуються, стають автохтонними і застосовують націоналістичний, модернізаційний дискурс. Осуджений романтиками і розглянутий як козел відпущення за все соціально-економічне зло, фанаріотизм залишився до другої половини ХІХ- го століття важливою присутністю в житті нової Румунії, що з’явилися після 1859 року, унаслідок об’єднання Молдови та Валахії. Історик Адріан- Сільван Іонеску вивчав моду і менталітети перших десятиліть румунського ХІХ-го століття, насичене фанаріотським орієнталізмом. Він віднайшов розкіш епохи в зображеннях, що збереглись з тих часів: Фанаріотський світ представлений в найкрасивішому нюансі, який могли знайти тоді цілий ряд художників. Фанаріотський період був відтворенням величного у мистецтві. Коли великі бояри зверталися один до одного говорили: моя душа. Вони дуже ввічливо звертались один до одного, як видно з архівних матеріалів. В одязі, наслідуючи константинопольську моду, вони принесли витонченість і багатство старої Візантії. Вони в основному продовжували Візантію в себе вдома, як сказав Ніколає Йорга у своїй теорії Byzance Apres Byzance, дуже добре аргументованій.
Розкішний одяг, по мірі вищих чинів, був широкий, дорогий і художньо оздоблений. Він викликав почуття подиву у західних еліт, коли вони зустрічались з румунськими боярами. Адріан- Сільван Іонеску розповідає: Такими розкішними були господарські двори в Яссах і Бухаресті із своїми особистостями, які з’являлися у такому одязі, що представники імператорських і королівських будинків Європи були сильно вражені. Один з найбільш важливих румунських боярів, Єнекіце Векереску, прибув до імператорського двору у Відні, щоб спробувати переконати короля, вигнати двох князів з Австрії і відправити їх додому. Вони взяли німецький одяг (щільно прилеглий до тіла одяг) і поголили свої бороди. Графині і баронеси імперії дивувались багатому вбранню Векереску, який вражав витонченістю і багатством.
Що найбільше впадає в око в картинах румунських бояринь і боярів у перші десятиліття ХІХ-го століття? Одяг, дорогі біжутерії, зброя і правила носіння одягу та матеріалів з яких вони були скроєні. Адріан- Сільван Іонеску: Ми бачимо кращу якість хутра від соболя та до горностая, дорогий шовк, ювелірні вироби, цілий арсенал зброї оздобленої сріблом золотом і дорогоцінними каменями. Все це показувало надмірне багатство тимчасових правителів, які вміли тут накопичити за рекордно короткий час таке багатство. Але й їх смак. Аналіз тодішнього одягу, з формальної і хроматичної перспективи показав досконалий смак тих, хто його носив. Ми добре знаємо, що були три категорії боярів. Першими були великі бояри, дворяни, бояри господарського оточення. Йшла друга і третя категорія. Кожні з них мали певний одяг, який вони носили. Жоден не міг подолати свою позицію і взяти хутро з соболя, наприклад, якщо він не був дворянином. Найважливішою ознакою були різні прекраси. Бороду носили тільки великі бояри, в той час як бояри другої і третьої категорії мали тільки вуса. Коли боярові давали жупан він потрапляв до першої категорії. Тоді він мав правду носити бороду.
Відкинута, фанаріотська мода, залишиться на території Румунії, але не в якості визначальної ознаки, а скоріше як ностальгія і кокетство. Історик Адріан- Сільван Іонеску розповідає: Фанаріотська мода була в силі в перші три десятиліття ХІХ-го століття, навіть після революції Тудора Владимиреску, але бояри фанаріоти поступово зникають, а фаніріотські господарі повністю зникають. Відчувається відродження у моді вже всередині ХІХ-го століття, з 1860 по 1865 рр, коли пані знову починають носити широку і довгу сукню та свого роду куртку гарно оздоблену з дуже широкими рукавами. На костюмованих балах, часто ті, хто в дитинстві знали фанаріотську моду, одягались відповідно, щоб вважати себе при дворі господарів фанаріотів, і розвеселитись.
Іконографія фанаріотського періоду зображує період, який минув, період розкоші і багатства. Але це був період добробуту еліт, які намагалися зберегти звання і привілеї в часи, які змінювались.
