Юліу Маніу – джентльмен румунської демократії
Політика в наші дні ототожнюється з корупцією, зарозумілістю, своєкорисливістю, тобто з найгіршими сторонами людської сутності. Винятки з правил, однак, часто змушують нас подумати двічі, перед тим як робити висновки.
Steliu Lambru, 14.01.2013, 19:06
Зазвичай, коли мова заходить про політику, більшість з нас мають до неї негативне, або щонайменше байдуже ставлення. Політика в наші дні ототожнюється з корупцією, зарозумілістю, своєкорисливістю, тобто з найгіршими сторонами людської сутності. Винятки з правил, однак, часто змушують нас подумати двічі, перед тим як робити висновки. Таким винятком став відомий румунський політичний діяч Юліу Маніу, який заперечує більшість наших упереджень про політиків.
Юліу Маніу народився в 1873 році на північному заході сьогоднішньої Румунії. За прикладом батька він став адвокатом. А його мати була дочкою греко-католицького священика. У 1896 році він отримав ступінь доктора юридичних наук у Віденському університеті. З молодих років Юліу Маніу брав участь в політичній діяльності Румунської національної партії. У 1906 році він був обраний до парламенту Австро-Угорщини. У 1915 році, як офіцер австро-угорської армії був мобілізований на італійському фронті, а в 1918 році, після війни, разом з іншими лідерами румунських організацій Трансільванії пийняв рішення про обєднання цього регіону з Королівством Румунії. У 1926 році він заснував разом з Іоном Міхалаке Національно-селянську партію, одну з найважливіших політичних сил у міжвоєнній Румунії. У період 1918 – 1945 роки Юліу Маніу тричі обіймав посаду премєр-міністра Румунії. Переконаний демократ, він відмовився від співпраці як з фашистською, так і з комуністичною диктатурами. Увязнений в 1947 році на 75 році життя, 5 лютого 1953 року Юліу Маніу помер у вязниці Сігет.
Юліу Маніу був одним з найсильніших чинником гуртування румунського суспільства в першій половині ХХ-го століття. Непідкупний, харизматичний, чіпкий, Маніу був справжнім державним діячем, відданим національним цінностям та народу в часи великих труднощів. У памяті всіх Юліу Маніу залишився прикладом чесного політика і великої Людини. З безлічі записів, що збереглися в архівах Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення ми вибрали два.
Йоана Беріндей, дочка провідного діяча Націонал-селянської партії Йона Худіце згадувала у 2000 році Юліу Маніу як скромну людину з великим серцем. “Маніу був людиною рідкісної скромності! Дуже доброю людиною з теплим голосом. Він часто приходив до нас в гості. Памятаю одного разу, коли я вийшла йому на зустріч, він сказав нам, мені і моїй сестрі: Доброго дня дорогі панночки. Я помітила пляму на лацкані його піджака і попросила дозволити мені її видалити. Ой, як мені соромно, – сказав він. А я йому відповіла, що з кожним трапляється і наполягала дозволити очистити пляму. Пан Маніу був хворий, коли сідав, майже падав. Це тому, що його сильно боліли коліна, йому було дуже тяжко ходити. Але я ніколи не бачив його нервовим, роздратованим. Він був надзвичайно спокійною людиною. Як політик він був безкомпромісним. За це мій батько його дуже поважав. Він не робив ніяких поступок! Були люди, які говорили, що Юліу Маніу приймав рішення надто повільно. Це дешеві лукавства, всі політики мали ворогів, ніхто не може бути досконалим. Але я кажу вам, і не тому, що мій батько дуже поважав його, а тому, що я знала його. Він був і серед тих, хто виступив проти Кароля II-го. Юліу Маніу був сильно розчарований, коли зрозумів свої помилки. Я маю на увазі те, що коли приїхав до Румунії в 1930 році, король Кароль II прийшов “затуливши хвіст між ногами”, добрий, приємний, і лише потім показав своє справжнє обличчя. Юліу Маніу наполягав на поверненні Кароля ІІ на королівський престол Румунії, але потім визнав свою провину і вимагав від короля добровільно зректись від престолу.”
Серджіу Макаріє, який приймав активну участь в політичному житті націонал-селянської молоді, розповів у 2000 році, як незважаючи на похилий вік і хворобу Юліу Маніу брав активну участь у всіх заходах Націонал-селянської партії. “Щодва-щотри дні ми мали зіткненнях з комуністичними бандами. Щоразу коли проводили великі зустрічі ми знали, що прийдуть і вони. Із партійних лідерів, які завжди були з нами на цих зіткненням можу згадати Іллю Лазера. Наприклад ми збиралися на Палацовій площі, аби вітати короля і король виходив на балкон. І завжди після цього, приїжджали машини з робітниками із палицями в руках. Так, 15 травня 1947 року, було святкування 98-ї річниці від промови на Полі свободи біля міста Блаж румунського політика, історика і філософа Сімеона Барнуціу. На цей захід прийшов і Юліу Маніу. На виході з Атенеуму, де відбулося святкування, повсюди стояли машини з робітниками із палицями в руках. Ми ледве врятували лідера партії, розбивши задні двері аварійного виходу.”
Юліу Маніу був не просто чесним політиком, а й символом демократії. З 1944 по 1947 рік, його роль в румунській політиці була підкреслена й тим, що з одного боку багато румунів покладали на нього свої надії та сподівання, а з іншого — Захід вважав його своїм найважливішим партнером по діалогу. Його непримиренність привела його до смерті. Але це була пожертва собою, на яку була здатна тільки людина такого рівня. Завдяки цьому Юліу Маніу вважається одним з найважливіших політичних діячів Румунії ХХ сторіччя.
