Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Чорнобиль-35

Чорнобиль-35

Steliu Lambru, 10.05.2021, 04:47

За кілька днів до Великодніх свят 1986 року, 2
травня, румуни отримали звістку про аварію на атомній електростанції в
Радянському Союзі. Аварія сталася майже за тиждень до цього, 26 квітня 1986 року
і лаконічно визнана СРСР 28 квітня без надання додаткової інформації. Йшлося
про те, що залишилося в історії людства як найбільша цивільна ядерна катастрофа:
вибух на Чорнобильській АЕС.

Шок від такої новини у румунському суспільстві був
значною мірою пом’якшений секретністю влади, невідповідним спілкуванням з
населенням, існуючою плутаниною та підготовкою до наступних вихідних. Окрім
Великоднього свята, 7 травня очікувався грандіозний фінал Кубка європейських чемпіонів
з футболу, на якому чемпіон Румунії Стяуа (Бухарест) грав проти чемпіона
Іспанії ФК «Барселона». Технічні подробиці аварії та трагічні наслідки
катастрофи сьогодні добре відомі. Разом із Йоаном Станоміром, професором
факультету політичних наук Бухарестського університету, ми проаналізували
аспекти, пов’язані з секретністю комуністичного режиму. «Ця секретність була
менш напруженою, ніж у роки до приходу до влади Михайла Горбачова. На той час
Радянський Союз був у дуже делікатній ситуації. Як багато хто зазначає,
протягом історії реформування вразливої системи лише посилювало його
вразливість. А для Радянського Союзу, огорнутого цим безладом всепереможної
науки, визнання катастрофи насправді означало визнання економічного, наукового
та політичного провалу.»

Потаємна поведінка режиму Чаушеску перейняла
приклад поведінки Радянського Союзу, старшого ідейного брата. Влада у Бухаресті
пильно стежила за рішеннями в Москві і повідомила населення дуже пізно, майже
через тиждень після аварії на Чорнобильській АЕС. Ми запитали Йоана Станоміра,
як пояснити рішення Чаушеску так пізно повідомити румунське населення, адже він
був відомий своєю антирадянською позицією. «Дійсно Чаушеску був антирадянським
лідером. Але Чаушеску був передусім сталіністом, і як сталініст розумів, що
розкриття інформації може перетворити диктатуру на вразливий режим. Сам Ніколає
Чаушеску, будучи главою цього комуністичного режиму, мав особливу схильність до
секретності. Таким чином, його поважні радянські колеги лише підтвердили його стриманість
щодо прозорості. навіщо йому була потрібна прозорість? Щоб таємно прикрити
катастрофу, потрібна була таємниця. Чаушеску іноді мав таку напівміфічну ауру
своєрідного Робін Гуда комуністичної системи. Так, він був своєрідним Робін
Гудом, але з дозволу «поліції». Але в ключові моменти він був дуже слухняним Робін
Гудом, який жодним чином не ставив під сумнів авторитет шерифа.»

Румунія мала власний проєкт будівництва атомної електростанції
в Чернаводі, розпочатої наприкінці 70-х років, яка передбачала використання французько-канадських
технології за найвищими стандартами безпеки, – розповів Йоан Станомір. «Румунська
ядерна програма, на щастя для нас всіх була задумана, через мегаломанію
Чаушеску, не в співпраці з Радянським Союзом. Ймовірно були сумніви щодо
надійності радянської атомної системи. Румунам пощастило в тому, що Ніколає
Чаушеску, з бажання проявити себе в соціалістичному таборі, віддав перевагу західній
технології. Згадаймо лише, що по той бік Дунаю у наших болгарських сусідів Козлодуйська
атомна електростанція була частиною радянської ядерної системи.»

Які політичні зміни спричинила аварія на
Чорнобильській АЕС? Ось думка Йоана Станоміра. «Що стосується сприйняття румунів,
то в Соціалістичній Республіці Румунія 80-х років жодна подія не могла б
підкреслити стан колективної депресії. Комуністична держава вжила певних, мінімальних
заходів. Поза цими мінімальними заходами була стійкість нації, яка вже зазнала
жахливих наслідків голоду та зубожіння. На рівні Центральної та Східної Європи
у зовнішній радянській імперії очевидно, що Чорнобильська катастрофа лише
посилила відчуття, що Радянська імперія побудована на економічній відсталості та
грубій силі. Жодна з цих якостей не давала можливості СРСР зберегти свій
авторитет без примусу.»

Кожен історичний факт є уроком для всіх нас, вважає Йоан Станомір. «Зрозуміло,
що в цій Чорнобильській трагедії була, як ми зараз знаємо, значна доза жахливої
мужності. Ті, хто боровся за ліквідацію наслідків цієї жахливої катастрофи
жертвували своїм життям. Їхній мужності, а не радянській владі, ми зобов’язані
порятунком того, що можна було врятувати. У той же час, я бачив абсолютно
дивовижні картини життя в Чорнобильській зоні в ці дні. Після вибуху на Чорнобильській
АЕС усіх людей звідти евакуювали. Але дикі тварини почали заселяти цю
територію. Це вражаючі картини ніби з фільму Тарковського «Сталкер». Це район заселений
вовками, лисицями та дикими конями і без людини. Фактично це кінцевий пункт
утопії – люди зникають і залишається природа, яка забула про їх існування.»

Наслідки чорнобильської катастрофи 35 років тому -
це результат нерозсудливих дій людини, але й приклад відновлення, що може бути
перспективою поміркованої надії на краще майбутнє.