У пошуку ідеального румуна
ХХ століття, етнічна наука в Румунії шукала ідеального румуна. Біологія, антропологія та медицина були тими, які заучилися до грандіозного проекту та запропонували теорії, яких сьогоднішня наука вважала б їх неймовірними.
Steliu Lambru, 17.09.2018, 12:02
Расизм,
євгеніка, кров, мова, культура та релігія разом формували ідеологічний арсенал
нацизму. Але якщо взяти їх окремо, вони були багажем знань, які в культурному та науковому середовищі
першої половини ХХ століття, шукали твердження про відмінності між етнічними групами та націями. Етнічна наука (етнологія) прагнула відкрити суть та функції нації.
Упродовж перших десятиліть ХХ століття, етнічна наука в Румунії шукала ідеального румуна. Однак, ця
наукова тенденція була європейською. Біологія, антропологія та медицина були
тими, які залучилися до грандіозного проекту та запропонували теорії,
яких сьогоднішня наука вважала б їх неймовірними. Лікарі заклали основи етнічних досліджень, серед них такі імена як: Георге Поповічу,
Франчіск Райнер, Ольга Некрасова, О.Ч.
Лекка, Іон Келча та Іордаке Фекеоару.
Історик Маріус Турда, який викладає «расові дослідження» в
Оксфордському
університеті та який опублікував важливі книги на цю тему, представить європейський культурний та ідейний клімат
появлення та розвитку етнічної науки в Румунії: Ми говоримо про Велику
Румунію, державу, яка була оточена країнами, що претендували на румунські території.
Румунська держава проходила важкі часи, люди всіх верств населення намагалися якось
тримати країну докупи. Вони створили Велику Румунію і повинні були заселити її румунами. Були регіони, де
румуни не складали більшість, були міста, де румуни не складали більшість. З
одного боку, треба було знайти спосіб зміцнення румунського елементу,
заохочувати румунів мати велику сім’ю, з багатьма дітьми, які би були
здоровими. З іншого боку, треба було знайти спосіб визначення того, хто є ці
румуни, особливо в тих регіонах, в яких з лінгвістичної та культурної точок
зору не було досить ясно, що ці люди були румунами.
У певний момент здавалося, що етнічна наука знайшла суть нації,
а саме: кров і расові риси. Маріус Турда стверджує, що дослідження стосовно крові
та расових рис користувалися всією увагою лікарів, антропологів і біологів
Румунії: Антропологічна наука, так як вона була визначена в 1920
році, могла продемонструвати на основі аналізу
групи крові, расових рис або фізичних характеристик, що окремі люди належали до
певних груп, яких можна було легше ідентифікувати, поза всяким сумнівом. Наведімо
як приклад мову. Вона може бути легко вивчена, чимало людей можуть оголосити себе
румунами або угорцями, якщо говорять тією мовою. Але якщо вони належать до певної
етнічної групи, з точки зору раси, мова і культура не можуть замінити цю
приналежність. Вони
показували походження людини, його родину, зберігали ті характеристики
специфічні групі крові або расовій зоні. Зокрема в 1930-х роках цей аргумент часто використовувся для
знайдення суті румуна, щоб визначити румуна. Він був визначений з
лінгвістичної, культурної та релігійної точок зору, але один елемент був
відсутнім, а саме як виглядав той румун. Треба було знайти фізичні
характеристики, які відокремлювали румуна від грека або від німця. Для вчених було
легко відокремити румуна від німця, однак, було дуже важко відокремити його від грека або болгара, оскільки відмінності були мінімальними.
Ми запитали Маріуса Турду, чи расові дослідження
показують біологічне походження румуна. Ось, що він відповів: Дуже мала кількість фахівців використала расовий аргумент
настільки, щоб можна створювати різні румунські расові регіони в рамках Великої
Румунії. Це було зроблено у випадку інших двох питань. По-перше йшла мова про дако-римську і далі про румунську безперервність в Трансільванії. Окремі науковці намагалися
показати етно-расове румунське ядро в Трансільванії,
щоб спростити теорію про імміграцію або угорську теорію в Трансільванії.
По-друге, були дослідження про відмінності між румунами з Трансільванії, Молдови
та Волощини. Румуни Трансільванії належали до расових груп, зокрема Центральної
та Західної Європи, в той час як румуни Молдови, Волощини та, зокрема Добруджі
належали до расових груп специфічних
Балканам, які зазнали впливу внаслідок азійських навал, а також татарської й
турецької окупації та зокрема від грецького елементу. Повставало й питання верховенства регіонів, а саме котрий був вищим? Відповідь легко дати: Трансільванія була та, яка мала найбільшу кількість румунських характеристик, та яка збереглася найбільш
чистою, оскільки тамтешні мешканці не дуже змішувалися з незнайомими людьми,
тому що трансільванські румуни проживали у верхній частині гір.
Але все ж таки, як виглядав ідеальний румун? Маріус Турда
стверджує: Були проведенні численні
дослідження у зв’язку з моцами,
не лише тому, що Аврам Янку був моцом та символом боротьби проти угорського
гноблення, але й тому, що вони жили досить ізольованими і могли визначити себе,
відповідно до антропологічної теорії, що належать до групи, яка довгий час жила ізольовано. Було
сказано, що типовий румун був той, який жив в горах Апусень (Західні Карпати). Отож, була наявна й
певна мовна ідентичність, хоча в 30-х роках, регіоналізми були дуже
розповсюдженими. З релігійної точки зору, було складніше ніж тепер, тому що переважна
більшість румунів у Трансільванії та Марамуреші були греко-католиками або реформатами,
але ніколи ця різниця не стала аргументом для твердження того, що румуни
Трансільванії мали кращі расові характеристики від румунів Молдови або Волощини. Лише один антрополог
писав про це, але він не користувався успіхом.
Ідеальний румун був науковою фантазією періоду, в якому
раціональне мислення не було нижчим ніж в попередніх епохах а ні в епохах, які послідували. Як й в інших випадках, наука просто помилилися.
