Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Тітус Гирбя – свідок скандинавської історії

Тітус Гирбя – свідок скандинавської історії

Steliu Lambru, 25.07.2022, 06:59

Протягом свого
життя люди опиняються у найнесподіваніших місцях і стають свідками
непередбачуваних подій. Столітнього генерала Тітуса Гирбю можна назвати румуном
у Північній Європі, який став свідком історичних подій першої половини ХХ-го
століття. Тітус Гирбя народився 1893 року й помер 1998 року у віці 105 років.
Він брав участь у Першій світовій війні і був військовим аташе Румунії у
Берліні з 1938 по 1940 роки, а з 1940 по 1943 роки був військовим аташе у
Стокгольмі та Гельсінках. Він воював на фронті під час Другої світової війни,
був нагороджений, а у 1947 році був звільнений у запас. Завдяки своїй
дипломатичній діяльності Тітус Гирбя мав контакти з деякими великими постатями Північної
Європи, як король Швеції Густав V і Александра Коллонтай, посол Радянського Союзу в Стокгольмі.

Центр усної історії Румунського радіо мав можливість
поговорити з Тітусом Гирбею у 1994 році, коли йому виповнився 101 рік. «Фінляндія – це
маленька країна із чотирма мільйонами гідних та чесних людей, на слово яких
можна покладатися. Король Кароль II покликав мене і запитав чи згоден я поїхати в північні країни. Я був у
Берліні з дуже складною місією і водночас відповідав за Берн, тобто за Швейцарію
та Нідерланди. Я сказав: «Ваша Величність, я можу впоратися з точки зору
служби, але поїздки будуть дуже дорогими, тому що мені часто доведеться літати
літаком!» І ось мене на додачу до всього назвали військовим аташе в Північних
країнах та країнах Балтії, тобто додалося ще близько п’яти-шести країн. Я був
постійно у дорозі! Але я впорався і надіслав дуже важливу інформацію для нашої
країни та її майбутнього, бо нацистська небезпека виникла і в нас.»

Як представник Румунії
в північноєвропейських державах Тітус Гирбя постійно курсував між шведською та фінською столицями.
Але у зайнятих Радянським Союзом країнах Балтії у 1940 році його зустріли не
так, як він очікував. «Моя
робота припускала постійні поїздки до Стокгольма та Фінляндії. Місія була дуже
складною, бо Берлін контролював усю Європу. Мене направили до країн Північної
Європи, чотирьох країн, Данії, Швеції, Фінляндії та Норвегії. Крім того, я мав
справу з трьома балтійськими країнами, де було багато комуністів, які вважали
нас «чорною бестією». Мої естонські друзі попередили мене не виходити вночі з
дому, тому що росіяни, яких багато усюди, спроможні на усе. Але, все обійшлося,
зі мною нічого не сталося, навіть якщо я залишився для них чорною бестією.»

Початок Другої світової
війни застав Тітуса Гирбю поблизу демаркаційної лінії між поляками та радянцями,
готовими зайняти Польщу. Там він відчув на собі, що таке радянська антипатія до
румунів. «У 1939 році, після того як гітлерівська Німеччина і ленінська Росія
пліч-о-пліч просто розгромили Польщу, я вже був там, на фронті. Я поїхав у
Брест-Литовськ, куди мали прийти росіяни. За їхнім планом Брест-Литовськ мав
залишитись Росії, а решта на заході мало б відійти Німеччині. Коли я приїхав у
Брест-Литовськ зустрівся з радянськими командирами, які прибули туди
напередодні. Ми, як дипломати могли вести себе більш вільно. Тоді один з них
грубо мені сказав: «Прийде і ваша черга!» Він погрожував мені, військовому
аташе. І що можна було відповісти йому на цю зухвалість, бо він був офіцером,
полковником? На жаль, пізніше, дійсно настала
й наша черга!»

У неспокійному
1940 році Тітус Гирбя перебував у
Швеції, коли почалася зимова війна між Фінляндією і Радянським Союзом. Маленька
Фінляндія проявила надзвичайний героїзм перед лицем радянського колосу, що
вторгся до неї. Тітус Гирбя розповів про мужність фінів та симпатію, яку проявляв
до них увесь світ. «Я був у Стокгольмі та у Фінляндії, коли почалася ця війна.
Звідти ми стежили за російськими військовими операціями у Фінляндії, тієї
суворої, дуже суворої зими з 40- градусними морозами, коли природний союзник
фінів їм дуже допомагав і стримував ворога… Але навесні, коли почалася
відлига, радянці напустилися на бідних фінів, яких налічувалося лише чотири
мільйони, величезними авіаударами. То була муха, яка боролася зі слоном! Тоді,
мабуть, весь континент звинувачував і засуджував Росію за те, що вона зробила,
оскільки вона напала на бідну Фінляндію, маючи значну перевагу, щоб повністю
зайняти її. Огидлива російська поведінка, з якою ми неодноразово мали справу з
1877 року і навіть раніше.»