Трагедії румунської революції: Справа Отопень
Іноді радісні революційні моменти повернення свободи переплітаються з трагічними подіями. Однією з таких подій стала трагедія в бухарестському аеропорту Отопень вранці 23 грудня.
Steliu Lambru, 22.12.2014, 04:46
Румунська груднева революція 1989 року була найважливішою подією в історії Румунії другої половини ХХ-го століття. Такого масового виверження справжньої енергії не бачила більша частина Румунії протягом останніх кількох десятків років. Сталося щось неймовірне і всі громадяни відчули необхідність взяти участь в оновленні Румунії.
Але радісні моменти повернення свободи, зазвичай переплітаються з трагічними подіями. Однією з таких подій стала трагедія в бухарестському аеропорту Отопень вранці 23 грудня. Через жахливе непорозуміння, війська, що охороняли аеропорт відкрили вогонь по конвою з трьох вантажівок, що прибув з провінції, щоб зміцнити охорону і для боротьби з терористами. В ході перестрілки загинули 50 військовослужбовців, ще 13 солдатів було поранено. Прийняті за терористів солдати заплатили життям за слабку підготовку командирів, проблеми звязку, суперечливі накази, ажіотаж і наслідки різних чуток.
Разом з істориком Шербаном Павелеску 25 років по тому ми спробували відновити хронологію подій того чорного дня румунської революції. «Інцидент від 23 грудня 1989 року входить до категорії подій, що повинні служити негативним прикладом в ході військової підготовки. Під час військового розслідування та судового розгляду, що тривав 18 років, свідчення очевидців довели наявність випадкового поєднання обставин, які призвели до трагічних подій, що мали місце в ніч проти 23 грудня і вранці того ж дня. Зокрема охорона аеропорту Отопень складалась з декількох підрозділів, що належали як до Міністерства національної оборони, так і до прикордонних військ, Управління військової авіації і до патріотичної гвардії. Слід зазначити, що деякі члени охорони не мали необхідної військової підготовки, а інші лише проходили військову підготовку. Найкраще підготовлені елементи були роззброєні і вважалися підозрілими. Я маю на увазі військових Спеціального антитерористичного підрозділу (U.S.L.A.) та Міністерства внутрішніх справ, раніше відповідальних за охорону і безпеку аеропорту.»
Шербан Павелеску описав систему охорони аеропорту та передумови трагедії. «Були снайпери як на 2-му поверсі старої будівлі аеропорту, так і на будівлі Управління цивільної авіації, яка мала вихід на передні шляхи доступу до терміналу. Були морські піхотинці, котрі мали як легку піхотну стрілецьку зброю, так важке озброєння, зокрема бронетранспортер-амфібія і важкі 14,5-мм великокаліберні кулемети. Охоронці заступили на варту за 48 годин до того, люди були втомлені, весь час перебували на постійній готовності, було багато інцидентів, досі невідомо чи були вони реальними або ні. Можна, однак, стверджувати, що вони були розцінені як реальні охоронцями аеропорту. Люди були збентежені і, як показало потім розслідування військових прокурорів, мали погане командування. Не узгоджувалися дії між елементами, що охороняли термінал і тими, хто мав координувати дії будівлі Управління цивільної авіації.»
На світанку 23 грудня до аеропорту прибуло підкріплення, відоме як загін «Кимпіна», тому що він прийшов в Отопень з військового училища МВС у місті Кимпіна. Розповідає Шербан Павелеску: «Загін «Кампіна» отримав від командувача силами безпеки, генерала Григорія Гіце, через ешелони командування, наказ йти до аеровокзалу Отопень. У цей час ті, хто вже охороняв аеропорт були попереджені через анонімні телефонні дзвінки, по телебаченню і навіть по звичайних каналах, що на них можуть напасти і чекали цих підкріплень у зовсім іншому місці. Справа в тому, що загін «Кимпіна» мав під’їхати по службовій дорозі, що веде до вантажного терміналу аеропорту, паралельно з тією, що йде до старого терміналу, але він вийшов перпендикулярно на охорону аеропорту.»
Жахливі наслідки, що чекали на солдатів з Кимпіни стали логічним завершенням збігу обставин, зазначених істориком Шербаном Павелеску. «Близько о 7 ранку, у грудні було ще темно. Було спектральне освітлення, люди були дуже втомлені, після кількох сигналів тривоги уночі. У цьому контексті надмірну пильність проявив капітан Зоріле, який, щоб зупинити колону вантажівок, відкрив попереджувальний вогонь. Але в той момент, охоронці на даху будівлі Управління цивільної авіації подумали що йдеться про напад. Вони не мали ніякого реального звязку з охоронцями аеровокзалу і, у свою чергу, відкривають вогонь. Далі почалася справжня канонада. Вцілілі солдати з Кимпіни з піднятими руками почали кричати, що здаються і були роззброєні. Потім пролунав інший постріл, ніхто не міг сказати чи він був реальним або уявним. Але він здався реальним тим, хто охороняв аеропорт. Це був той ефект, який спостерігався скрізь у дні революції – було достатньо одного пострілу, щоб розпочалася загальна нецілеспрямована стрілянина. Тоді почався другий етап «бійні», охорона аеропорту знову відкрила вогонь по військовослужбовцях з Киміпіни, на цей раз ще більш інтенсивний, тривалістю близько 10 хвилин. І нарешті, коли вцілілі поранені солдати були взяті під варту, під’їхала ще одна машина з цивільними особами. Почалася нова канонада, в результаті чого загинуло сім цивільних осіб.»
Військові з Кимпіни занадто дорого заплатили за ідеали румунської революції. Ті, хто поліг в Отопень 25 років тому назавжди залишаться в нашій памяті як герої антикомуністичної революції.