Тома Арнеуцою

14 лютого 1921 року народився один з героїв антикомуністичного опору в Румунії, лейтенант Тома Арнеуцою. Він був лідером одного з останніх партизанських загонів в районі Мушчел в центральній Румунії, на південному схилі гір Фегераш.

Steliu Lambru, 29.03.2021, 07:43

14 лютого 1921 року народився один з героїв
антикомуністичного опору в Румунії, лейтенант Тома Арнеуцою. Він був лідером
одного з останніх партизанських загонів в районі Мушчел в центральній Румунії,
на південному схилі гір Фегераш. Мушчел, який вважався місцем формування
румунської літературної мови, був населений протягом часу вільними заможними селянами,
а його центр – місто Кампулунг має багату полікультурну історію. Місцеві жителі
завжди мали адміністративну автономію і зв’язки з князівством Трансільванія по
той бік Карпат.

Лейтенант Тома Арнеуцою був виразником
культурної еліти села Нукшоара. Він був третьою дитиною вчителя, його старший
брат Йон, кавалерійський офіцер, помер у 1943 році в Криму. Елена Флоря Йоан, сестра
Томи Арнеуцою, в 2000 році дала інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо.
Від неї ми дізналися, що сім’я вчителя Арнеуцою була однією з найбільш
шанованих в селі Нукшоара, з високими моральними принципами і цінностями. «Я особливо вдячна мамі, яка нас дуже гарно виховала, вона мене всьому
навчила, давала поради, підготувала до дорослого життя, навчивши як боротися з
усіма неприємностями, які можуть виникнути. Батько був дуже доброю, лагідною людиною,
його неможливо було засмутити. Я ніколи не могла йому заперечувати, я завжди
робила все що вони казали. Він не дозволив мені йти до школи, щоб дати цю
можливість моїм братам, аби вони могли отримати вищу освіту. І з одруженням так
само, мої батьки обрали мені майбутнього чоловіка і я ніколи не змогла їм
сказати, що вони помилилися. Вони завжди спрямували мене на правильний шлях і
вчили бути чесною, працьовитою, поважною, поводитись у суспільстві так, щоб ні перед
ким не червоніти.»

Після поранення на фронті,
Тома Арнеуцою був прийнятий до лав елітної військової частини – Королівської
гвардії. 23 серпня 1944 року, почалася ще одна сумна сторінка історії
Румунії – військової окупації та встановлення прокомуністичного уряду 6 березня
1945 року. У 1947 році його звільнили з армії, а 1948 року він переїхав до
Бухареста, де став студентом Комерційної академії. Там разом із 30-40 однокурсниками
він зустрівся з полковником Арсенеску, з яким розробили план створення партизанського
загону у горах для боротьби з комуністичним урядом. У 1949 році вони здійснили
свій план, а до Томи Арнеуцою приєднався його молодший брат Петре. Елена Флоря Йоан
розповіла, як партизанам на чолі з її братом допомагали мешканці Нукшоари. Але
незабаром почалися сутички з військами МВС. «Їм туди, в гори, надсилали їжу та
все, що їм було потрібно, але військові Секурітате почали охороняти село і люди не мали як допомагати, носити їжу. І
вони, в горах, почали зневірятися, бо не мали їжі, не мали нічого. Одного
вечора вони спустились у село, до нашої хати, але одна селянка, яку звали Іляною
повідомила Секурітате. Вона працювала прибиральницею у магазині молочних продуктів. І тоді за ними прийшов
цілий полк. Сталася стрілянина між солдатами Секурітате та ними, а один офіцер
Секурітате загинув.»

Після того як брати Арнеуцою
подалися у гори Секурітате заарештувала всю їхню сім’ю, батьків, сестру, її
чоловіка, дружину Петре. Елена Флоря Йоан, згадала випадок під час
розслідування у в’язниці в Пітешть. «Другого разу мене засудили до 5 років за звинуваченням
в тому, що «не донесла» на братів і чоловіка. Точніше за те, що я знала, що мої
брати ховаються в горах і не допомогла Секурітате їх затримати. Вони завжди
мене арештовували, викликали і казали, щоб я пішла їх шукати, адже я їхня сестра. Я весь час казала,
що не допомагаю братам і вони дивувалися тому, що я відмовлюся їм допомагати.
Коли я сиділа у в’язниці в Пітешть, однієї ночі до мене прийшов полковник з Бухареста і
допитав мене, близько 1-2 ночі. Він запитав мене, чому я, як сестра, не допомагаю
їм, а понад 100 «покидьків» допомагали?»

У 1958 році, після дев’ятирічних переслідувань,
бійців мушчелського опору таки схопили, в результаті спецоперації Секурітате, під час
якої один знайомий Томи пообіцяв братам
Арнеуцою паспорти, щоб залишити країну. Усе сталося в хаті одного чабана. Разом
з Томою Арнеуцою були затримані і його дружина Марія Плоп та їхня 2-річна дочка.
Елена Флоря Йоан у 2000 році розповіла як це сталося. «Цей їхній друг приніс їм
паспорти., а також пляшку цуйки, в яку підсипали якісь наркотики. І коли вони там
розмовляли, він налив їм цуйки. Тома відмовився пити, Петре випив скляночку. Раптом зайшли солдати Секурітатє
кинулися до Томи. Той почав відбиватися. Вони знали, що в нього на одвороті була капсула з отрутою, щоби не здаватися живим,
якщо його спіймають. Тому відразу кинулись і забрали отруту у Томи. Поки Тома бився з ними Петре встиг втекти. Він перетнув річку і побіг у гори, але хтось побачив його і доніс. Вони пішли за ним із собакою і знайшли
його з ременем на шиї намагаючись покінчити життя самогубством.»

Це сталося 20 травня 1958 року.
Слідство щодо членів партизанського загону тривало більше року. У ніч з 18 проти
19 липня 1959 року Тома Арнеуцою, його брат Петре та ще 14 людей, які
допомагали йому протягом дев’яти років, були розстріляні.