Тевтонські лицарі на території сучасної Румунії

Тевтони прибули в карпатський басейн в рамках стратегії експансії, яку Захід створив, підтримав та провів на Сході. Король Угорщини Андрій II намагався укріпити кордон на Східних Карпатах і поширити католицьку релігію на північ і схід...

Steliu Lambru, 17.02.2020, 06:29

Середньовічні
військово-монастирські ордени були створені як для поширення християнства, так
і для захисту або відвоювання територій, окупованих мусульманами. Найвідомішими
середньовічними монастирсько-військовими орденами були ордени тевтонських
лицарів, лицарів тамплієрів та кавалерів Святого Іоана або лицарів госпітальєрів. Тевтони прибули в карпатський басейн в рамках
стратегії експансії, яку Захід створив,
підтримав та провів на Сході. Король Угорщини Андрій II намагався
укріпити кордон на Східних Карпатах і поширити католицьку
релігію на
північ і схід, і тому в цьому регіоні з’явилися тевтонські лицарі. За
походженням з німецького світу, суворі та войовничі тевтони переконували перейти до католицизму язичницьких кочових народів та членів православних громад з метою
відновлення єдності Християнської церкви.
Строгість тевтонів підтверджували також їх зовнішні знаки: тевтонська геральдика
поєднувала білий щит, колір чистоти релігійної віри, з чорним хрестом, символом
жертвопринесення у війні на захист віри. У 1211 році тевтони оселилися
всередині Карпатської
дуги і
створили сильний оборонний бренд у Карпатах, в районі нинішнього Вренчанського повіту.

Академік Іоан Аурел Поп,
професор середньовічної історії в Клузькому університеті Бабеш-Бойої, підкреслив цінний внесок
тевтонів у цивілізаційному процесі румунського простору, хоча цей внесок не
тривав довго у часі: Вони побудували досить багато, і свідчення, які ми маємо, підтверджують, що тоді існувала принаймні
одна дуже важлива фортеця, Кройзбург. Вони побудували навіть інші фортеці «ultra montes nivium», тобто
за
засніженими горами, простягнувшись більше, ніж дозволив їм угорський король Андрій II, увійшовши
в конфлікт з політикою
останнього, який прагнув досягти місцеві цілі,
а не загальні. Святий Престол хотів створити державу, яка б увійшла до папської
спадщини, свого роду плацдарм. Чому у нас так мало даних про тевтонів? Тому що
тоді ще не було
канцелярій,
Трансільванія лише тоді починала діяти як воєводство у складі Королівства
Угорщини. З іншого боку, на півдні та сході від Карпат, території, з якими тевтони мали
стосунки, не працювали як централізовані держави, і тоді письмових джерел про них надзвичайно мало, це
зокрема іноземні джерела, багато з них
розроблені далеко від цього регіону.

Папські документи, що
супроводжують поселення тевтонів у Краю Бирсей, свідчать, що на момент приходу
лицарів, територія була заселена змішаним місцевим населенням, румунами,
слов’янами та печенігами. Орден отримав привілей експлуатувати золото та срібло
в Трансільванії. Тевтони також були будівельниками, вони побудували в краю Бирсей
численні укріплені дерев’яні фортеці, серед яких Фельдіоара, Круча Нягре (Чорна
фортеця), Четатя Кручі (Хресна фортеця). Поряд з румунами та печенігами, У краю
Бирсей було колонізовано селян та німецьких ремісників, що сприяло розвитку
поселень Фельдіоара, Брашов, Кодля, Ришнов та Прежмер. Але тевтони стали
конкурентами Угорщини, оскільки вони підтримували Папську владу на шкоду
угорській владі. Вигравши кілька битв проти куманів у південно-східній
Трансільванії, тевтони зайняли їх території, поставивши їх під політичну владу
Папи, а не королівства Угорщини. У 1225 році король Угорщини зажадав від
лицарів тевтонського ордену покинути край Бирсей. Звідти вони відправилися до північної Європи, оселившись на території сучасної
північно-східної Польщі.

Приналежність до такої елітарної громади не була
легкодоступною.
Яким умовам повинна була відповідати особа, яка прагнула стати членом Тевтонського
ордену? Які якості повинні були бути її властивими. Іоан Аурел Поп каже, що найважливішими
були дисципліна, віра та фізична
підготовка:
Особа повинна була бути, з одного боку, ченцем. Вона повинна була прийняти монастирські правила
життя, які полягали в цнотливості, молитві, але водночас вона повинна була бути бійцем.
Покликанням членів чернечих
військових орденів було боротися зі зброєю в
руці, щоб захищати віру і поширювати її. Більшість членів ордену були синами дворян, належали
до вищої категорії і підкорялися правилам християнства, служачи цим особливим
ідеалам, які на той час були чи не найбільш морально і релігійно важливими для поширення християнства. Середньовічна
людина не могла уявити своє життя поза вірою і Церквою в умовах непохитної
прихильності до релігійного життя. Тому, наприклад, відлучення в середні
століття відігравали фатальну роль, розкладаючи та дезорганізуючи громади. Ті, хто ставив себе
безпосередньо на службу Церкві, були ченцями, а ченці-лицарі повинні були мати додаткові
якості, тобто
мати фізичну
силу, бути рішучими, переконливими, суворо дотримуватися дуже особливої ​​ієрархії.

Середньовічні монастирські ордени також мали етнічну
складову, перетворюючись, на думку Іоана Аврела Поп, у форми прояву
майбутньої національної ідентичності. Так було і з тевтонами: Був також
національний компонент, тевтонський орден був створений в основному німцями,
наприклад, орден тамплієрів складався з французів. Відомий в історії конфлікт, який тамплієри
мали з королем Франції Філіпом IV Вродливим, який вирішив їх долю. Ці ордени мали
етнічний відтінок, який потім став національним, оскільки ці тевтонські лицарі,
по мірі того як ми переходимо з періоду Середньовіччя до Відродження, ставлять
себе на службу Священної Римсько-Німецької
імперії і воюють проти поляків, які також були католиками.

Після їх відходу з
Трансільванії,про тевтонів нагадують ще
раз в історії румунів. У 1410 році, князь Молдови Олександр Добрий відправив армійський корпус на
підтримку польсько-литовського
альянсу проти тевтонів у
Марієнбурзькій битві.