Страчення Групи Антонеску
Група Антонеску під цією назвою відома група керівників Румунії з 1940 по 1944, яка була засуджена до смертної кари за військові злочини.
Steliu Lambru, 13.07.2015, 05:58
Група Антонеску під цією назвою відома група керівників Румунії з 1940 по 1944, яка була засуджена до смертної кари за військові злочини. До «Групи Антонеску входили маршал Іон Антонеску, глава держави, професор юридичних наук Міхай Антонеску, віце-прем’єр-міністр Георге Алексяну, губернатор Придністров’я, і генерал Костянтин Васіліу, командир жандармерії. Після звільнення 23 серпня 1944 та розслідування, Група Антонсеку була засуджена до розстрілу 17 травня 1946 року, а вирок був виконаний 1 червня 1946 року.
Бригадний генерал Мірча Гереску був одним зі очевидців страти Групи Антонеску. У 1995 році він дав інтерв’ю Центру усної історії румунського радіо і розповів, що він бачив тоді. У ніч на 1 червня рота Мірчі Гереску входила до складу охорони в’язниці Жілава. Його командир наказав йому прийти до в’язниці, щоб взяти участь у дуже важливій події, про яку не отримав ніяких деталей. Мірча Гереску розповів як пройшов день 1 червня 1946 року: Наступного дня вранці я пішов до відповідного подвір’я де знаходились маршал Антонеску та його соратники. Я привітав їх, вони ввічливо відповіли мені, і, проходячи поблизу професора Міхая Антонеску, я побачив, що він щось там писав. Я запитав його, пане професоре, над чим ви працюєте? І він сказав мені, що працює над законом про реформу освіти. Генерал Пікі Васіліу, котрий знав мене, люб’язно відповів на моє привітання. Я представився маршалу Антонеску, після чого разом з лейтенантом Петреску, який супроводжував мене, покинув подвір’я і пішов до командира в’язниці полковника Пріставу. Він повідомив мені, що в другій половині того ж дня, тобто 1 червня будуть страчені засуджені до смертної кари. Між тим, об 10 годині ранку, прибув Аврам Буначу, генеральний секретар Міністерства внутрішніх справ, разом з інспектором, прізвище якого було Гаврилович, який говорив з командиром тюрми і вони вирішили, що об 10- ій, чотирьом засудженим буде дозволено телефонувати тим з ким вони захочуть розмовляти.
Мірча Гереску розповів, як минули останні годин життя засуджених до смертної кари, моменти, які вони провели з друзями і близькими: Прийшла дружина маршала, я пам’ятаю, одягнена в чорне, з білим волоссям, і пішла у кабінку, де був доставлений маршал, у якій вони розмовляли. Я хотів би зазначити, що по дорозі, від камери де він був поміщений у в’язниці і до кабіни де мала відбутись розмова, жандарм підійшов до маршала з букетом троянд, якого дав йому, а він подарував своїй дружині. Між часом, почали надходити й інші особи. Прибула дружина професора Алексяну з двома дітьми. Приїхав брат професора Міхая Антонеску, який був військово-морським офіцером, одягнений в уніформі. До генерала Васіліу прийшли дружина із сином. Я хочу відмітити, що маршал і його дружина розмовляли французькою мовою. Був присутній і інспектор поліції, Гаврилович. Приблизно через годину, сім’ї залишили в’язницю і засуджених повернуто в тюремні камери.
Підготовка місця для страти і її виконання не можна стерти з пам’яті тих, хто став її свідком. Як можна було побачити на відеоплівці страчення, чотири засуджених зберегли свою людську гідність до останньої миті життя, що підтверджує і Мірча Гереску: Засуджених було доставлено до чотирьох стовпів, в наступному порядку, справа наліво: маршал Антонеску, Міхай Антонеску, Алексяну і останній Пікі Васіліу. Їх запитали, якщо вони хочуть бути прив’язані до стовпа. Маршал відмовився, Міхай Антонеску також відмовився, відмовився і Алексяну. Пікі Васіліу зажадав прив’язати його до стовпа з руками за спиною. Прокурор зачитав вирок, уточнивши, що за рішенням суддів Народного трибуналу, буде виконаний вирок, і запитав, хто хоче бути із зав’язаними очима. Маршал відмовився, також професор Антонеску та Алексяну. Васіліу попросив зав’язати йому очі. Після зачитання вироку, прокурор наказав виконати його. І командир загону, що складався з 28 охоронців, наказав вогонь. При першому залпі маршал впав на коліна, професор Антонеску впав на спину, Алексяну також звалився на спину, а генерал Васіліу, якого проникла куля, але не смертельно, впав на коліна. Він сказав: Я ще не помер Тоді командир загону підійшов до маршала Антонеску, і двічі вистрілив йому в голову, після чого маршал Антонеску впав на спину. І генералу Васіліу, командир взводу, вистрілив кулю в голову. Потім лікар підтвердив смерть засуджених.
Страчення групи Антонеску було епізодом вкрай болючої історії, який пережила Румунія в середині ХХ-го століття, найжорстокіше в історії людства.
