Спортивні трансляції на Радіо Румунія
Спортивні змагання завжди були привабливі для більшості людей, і засоби масової інформації виділяли достатньо часу, щоб залучити свою аудиторію.
Steliu Lambru, 03.11.2014, 10:02
Спортивні змагання завжди були привабливі для більшості людей, і засоби масової інформації виділяли достатньо часу, щоб залучити свою аудиторію. Навіть у часи кризи друкованих ЗМІ, спортивній пресі вдається вижити, тому що жила з продажу. Від самого початку, спортивні змагання були включені до програм радіо, від новин до трансляцій у прямому ефірі.
На Радіо Румунія, перша спортивна трансляція відбулась 11 червня 1933 року. На стадіоні ANEF у Бухаресті перед 25 000 глядачів, Румунія перемогла Югославію 5-0 в футбольному матчі в рамках Кубка Балкан. Після гри, історик Ніколає Йорга і письменник Міхаїл Себастьян вели полеміку щодо поведінки уболівальників. “Чому ми повинні радіти, коли ми образили противника?” запитує історик, вважаючи, що будь-яка спроба продемонструвати перевагу нації на основі результатів є дитячою. З іншого боку, у статті «Між стадіоном і бібліотекою» Міхаїл Себастьян стверджує, що подібно театральним виставам, через спортивні змагання люди здобувають заслужену славу, перед усіма.
Один з найдовголітніх спортивних журналістів Радіо Румунія був Іон Гіцулеску. У 1951 році він почав працювати в Радіо Румунія і протягом 55 років був одним з найвідоміших спортивних коментаторів. В інтервю Радіо Румунія Іон Гіцулеску торкнувся свого особливого голосу, як чогось вродженого, але працював над технікою і виразністю мови: “Так, це особливий голос, але я насмілюся сказати, що я його відшліфував у радіо. Я прочитував фразу і відразу слухав, якщо правильно прочитав чи ні. Таким чином, я багато працював над вимовою. Як доказ того, що інші цінували мій голос, є той факт, що я відповідав за першу комплексну спортивну передачу, яка називалась “Мікрофон серед спортсменів”, яка була заснована в 1951 році. Тривала тільки 15 хвилин, але включала інтервю і заяви. Це були свого роду радіорепортажі. Я був випускником відомого в Бухаресті ліцею Святого Сави, де звертали увагу і на те як розмовляєш.”
У записі від 1960 року, на Олімпіаді в Римі, Іон Гіцулеску передавав момент, коли Іоланда Балаш стала олімпійською чемпіонкою: “На Олімпійському стадіоні встановилась тиша. Іоланда Балаш зібравшись таки у третьому з підходів, долає висоту 185 см. Ми будемо присутні на церемонії нагородження зі стрибків у висоту серед жінок. У цей час на найвищу сходину п’єдесталу піднімається олімпійська чемпіонка, заслужений майстер спорту Іоланда Балаш. Ми вітаємо Іоланду за її успіх та докладені зусилля! “
Іон Гіцулеску нагадує про олімпіаду в Римі, як про золотий вік романтичного духу спорту: “Це було заслугою італійських фахівців, яким вдалося підвищити гучність звуку, щоб можна було чути і мій голос, і що відбувалося на стадіоні. Спортсмени знали нас, також ми знали добре їх. Я ходив на тренування, на їх змагання, і так ми могли знати одне одного. Іноді я ходив з олімпійською збірною і навіть мешкав зі спортсменами. На Олімпіаді в Римі, Медіяцентр був в 1 кілометр від Олімпійського селища. Тоді було легше проникнути в Олімпійське селище. Я назвав ту Олімпіаду останньою романтичною Олімпіадою. Весь день я перебував в Олімпійському селі з нашими спортсменами. Там я записав інтервю з Іоландою Балаш та її тренером Іоном Сотером, і багатьма спортсменами.”
Але футбол зробив відомим Іона Гіцулеску. який уболівав за команду Динамо Бухарест: “Звязок між мною і Динамо, як на мене, був перебільшений. Якщо чесно сказати, спочатку я був людиною футбольного клубу CCA. Я служив в армії у військовому клубі і протягом багатьох років я передавав матчі ССА, потім клубу Стяуа за кордоном. Доки я не мав неприємну розмову з президентом Стяуа тих пір, і після того я перестав ходити на матчі Стяуа.”
Програма “Спорт і музика” була першою в прямому ефірі, що одночасно транслювала футбольні матчі. Іон Гіцулеску був її ініціатором на початку 1960 років: “У той час, віце-президентом Румунського товариства радіомовлення був Джордже Іонеску, перший начальник редакції Спорт в радіо, коли я був прийнятий на роботу. В моїх поїздках за кордон я побачив, що в деяких країнах транслювалися матчі з декількох стадіонів. Уперше я зробив тест, тобто симуляцію трансляції. Але тільки з чотирьох стадіонів, бо такими були тоді технічні можливості трансляції зі студії. Це упродовж кількох місяців. Потім радіотехніки змогли влаштувати студію з якої можна було зробити трансляцію з 10 або 12 стадіонів. Так народилася, передача, яку ми тоді називали “Спорт і музика”. Це була передача в прямому ефірі з усіх стадіонів, де були зіграні матчі. Передача мала пролог і епілог. Епілог складав гуморист радіо Конці Бербулеску, який на основі результатів і деяких посилань на різні мелодії у гумористичному стилі завершував передачу.”
Завдяки прямим трансляціям Радіо Румунія зібрала навколо радіоприймачів любителів спорту, бажаючих дізнатися результат своєї улюбленої команди чи спортсменів, які беруть участь у змаганнях. Незважаючи на конкуренцію телебачення та інтернету, спортивні передачі такі як “Футбол хвилина за хвилиною”, яка була в перший раз трансльована в 1965 році, і в даний час користується високим ступенем популярності, завдяки прямій трансляції матчів чемпіонату Румунії. Упродовж часу, команди, що складалися із спортивних журналістів і техніків брали участь у великих міжнародних спортивних заходах, як Олімпійські ігри, Чемпіонати світу та Європи, щоб інформації про успіхи румунських спортсменів і голоси видатних румунських спортсменів були донесені до слухачів суспільного радіо в Румунії.
