Соціалізм у Румунії до 1900 року

До 1900 року, румунські інтелектуали шукали варіант для вирішення проблеми селянства.

Steliu Lambru, 15.04.2013, 11:16

До 1900 року, румунські інтелектуали шукали варіант для вирішення проблеми селянства. Селянство складало більше 80% населення Румунії, тому йому необхідно було допомогти процвітати з економічного погляду аби допомогти, таким чином, суспільству просуватися вперед. Найбільш важлива частина румунської інтелігенції приєдналася до національної ідеї, розширення прав і можливостей шляхом просування національної ідентичності. А це можна було зробити, насамперед, за допомогою культури. Невелика частина інтелігенції, однак, вважала за краще віддати перевагу економічному розвитку і соціальній емансипації. Під впливом соціалізму, марксизму, прогресивні інтелектуали боролися не тільки з їх консервативними супротивниками, але навіть з тими, хто поділяв їхні ідеї, але не рішення.

Національна ідея, проте, була сильнішою, хоча в 1900 році як націоналізм, так і соціалізм були у повному розпалі. Соціолог бухарестького Університету Келін Коцой вважає, що непопулярність соціалістичного проекту можна пояснити сильним впливом, яким користувалася національна ідея у суспільстві, яке пізніше ступило на шлях модернізації: ”Тут йде мова про подію, яка не є подією, про швидку націоналізацію соціальної проблеми, перед тим як стати проблемою. Це відбувається навіть всередині соціалістичних суперечок епохи. У звязку з цією швидкою націоналізацією соціального питання, внаслідок спору між прибічниками народницьких ідей та марксистами, виникла можливість виявлення вже націоналізованого соціального питання, з етнічною складовою. Тоді коли насправді виникає соціальна складова питання, у міжвоєнному періоді, вона виникає у вже готовій “упаковці” з цього періоду. Технократи школи філософа і соціолога Дімітрія Густі або демографічної школи Мануїла Сабіна, Клужської школи Юлію Молдована, продовжують дискусії, які зародилися в 1900 році.”

Дві основні ідейні течії, які виступали за емансипацію селянства були марксизм і народництво. Незважаючи на те, що були досить периферійними, обидві вони не знаходили загальні спільні пункти діалогу, а скоріше, розбіжні для конфронтації. Таким чином, соціалізм, певним образом крихкий, не користувався сильним відгуком серед селянських мас і політиків. Але на рівні ідей, обидві течії кинули в бій аргументи, що розглядалися населенням занадто абстрактними.

Марксизм був представлений в основному Костянтином Доброджану-Герею (справжнє імя Соломон Кац) – біженцем з Росії. Автор декількох книг, серед яких “Неокріпацтво”, марксистський аналіз економічної ситуації селянства, Геря був одним з найвпливовіших соціалістичних лідерів. Його суперником був теж біженець, а саме бессарабець Костянтин Стере. Він приніс із Росії ідеї народницького руху, яких перетворив, разом із літературним критиком Гарабетом Ібреіляну, на народницьку течію. Келін Коцой: ”Більшість румунських соціалістів, окрім невеликої громади з французько-бельгійською оріентацією, були прибічниками російського народницького руху. Однак, румунські народники не хотіли вважати себе російськими народниками. Вони завжди намагалися дистанціюватися від російського проекту, як Геря, так і Стере. Навіть якщо Стере говорить про них із захопленням, якщо подивитися на літературу, яку використовують румунські соціалісти – то тексти Стере майже скопіювані з творів Миколи Михайловського. А цитувати вони цитують тільки німців Едуарда Бернштейна, К. Каутського, Карла Маркса, німців неопозитивістів. Бібліографія є німецькою.”

Румунські народники мають дечого спільного із російськими народниками: обрання третього шляху економічного розвитку, ані капіталістичного, ані марксистського. Відносини між інтелігенцією і селянством були істотними, це означало дивитися на Захід, який був розвинутим з економічного погляду, а подолання суперечностей між розвитком і традицією були найважливішими ідеями для наслідування. Келін Коцой пояснює, що саме зблизило і, що саме віддалило румунське народництво від російського: ”Румунський приклад, на мій погляд, цікаво поставити в цьому російському контексті саме тому, що народництво відіграє, набагато менше цю роль початку модернізації соціалу. Народництво можна розуміти у двох великих вимірах: одному теоретичному, який відноситься в основному до Костянтина Стере та його суперечок з марксистами. Іншим виміром є дифузне народництво, подібне на російське народництво, який включає в себе уривки з кооперативного руху, появу банків і кредитування селянства, якому не вдається як слід розвинутися. Трансплантація російського народництва в румунський простір означає переміщення руху з імперського середовища у середовище будівництва нації. Це має фундаментальне значення для розуміння відмінностей між ними.”