Світ очима румунів – з вікна потяга
Одним із найбільших винаходів людcтва це залізниця. Зміни, які вона принесла у сучасному світі були величезними.
Steliu Lambru, 28.12.2020, 08:10
Одним із найбільших винаходів людства це залізниця. Зміни, які вона принесла у сучасному світі були величезними. Навіть після появи інших транспортних засобів, поїзд залишився широко використовуваним видом транспорту. Удосконалена поколінням за поколінням за допомогою нових технологій, залізниця все ще має майбутнє завдяки багатьом перевагам. У Румунії залізниця з’явилася після об’єднання Молдови з Волощиною в 1859 році, та стала справжньою трансформацією, особливо у сприйнятті світу. Румуни починають подорожувати на все більші відстані та писати про те, що бачать з поїзда.
Історик Раду Мирза, професор Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя написав книгу Румунські пасажири, які дивляться через вікно поїзда. Спроба історії культури (1830-1930). Ми запитали Раду Мирза, що саме румунські пасажири відкривають через вікно поїзда? Ось, що він відповів: Пасажири бачать більше речей з вікна поїзда. На перший погляд, здається, їх цікавлять пейзажи. Читаючи джерела, я прийшов до висновку, що вони зацікавлені більше людьми ніж пейзажами. Їх цікавлять люди, за якими спостерігають через вікно поїзда, люди, які стоять на пероні, та, не востаннє, люди, з якими подорожують поруч в купе або вагоні. Подорожуючих також цікавлять місця, які вони відвідують, але ідея природних пейзажів, з якої я розпочав дослідження, з’являється пізніше в інтересах румунських подорожуючих, приблизно у 1900 році. Наприклад, А. Д. Ксенополь дуже гарно розповідає про залізницю Земмерінг в Австрії або про перетин Альпів поїздом. Я також можу згадати Міхаїла Садовяну, який подорожував поїздом до Нідерландів у 1920-х роках. Його цікавила не стільки природа, скільки тамтешні людини: від людей, які працюють на власних городах, до гарних нідерландських міст, де залізниці перетинають канали, дороги. Його цікавлять заводи, електрифікація, нідерландські залізничні вокзали та життя людей.
Залізниця призвела до мобільності товарів, бізнесу, але більше всього збільшила мобільність людей. Раду Мирза уточнює: Мобільність значно зростає в порівнянні з попередніми епохами та попередніми транспортними засобами. Наприклад, подорож поїздом по маршруту Бухарест-Карлсбад, (Карлові Вари, нині у Чехії), у 1920 роках тривала приблизно 72 години. А добратися до Карлсбаду раніше залізничної епохи вимагало тиждень або навіть два. Мобільність населення відразу ж зростає. Очевидно, що це зростання мобільності зближує людей і допомагає їм легше, комфортніше та швидше дістатися до віддалених місць. Залізничний вагон – це простір людської взаємодії або невзаємодії. У залізничному вагоні люди можуть розмовляти. Всім нам, принаймні раз траплялося, щоб коли ми сіли на поїзд, пасажир поруч нами в купе запитував чи їдемо далеко. Це перше речення діалогу, яке пасажири вимовляють практично з самого початку подорожі. Але є пасажири, в тому числі ті, яким я бажав брати інтерв’ю, які не хочуть розмовляти, а навпаки, хотіли б, щоб їх залишати наодинці: вони хочуть спати або хочуть спостерігати з вікна потягу. У творах Садовяну є уривок, в якому він пише, наскільки хоче залишитись на самоті, в той час як пасажир просить Ребряну, щоб він розповідав щось цікаве.
Але поїзд – це також темне місце, злочинних дій і навіть вбивства. Найвідомішу книгу у цьому сенсі можна вважати роман Вбивство в Східному Експресі Агати Крісті. Ми запитали Раду Мирза, чи можна бачити й цю частину життя: Я не стикався з подібними випадками або такими історіями, але я пригадую історію про те, як Джордже Баріцу в 1852 році, коли він подорожував Німеччиною, він пережив цікаві моменти. Одного разу, на залізничній станції в Магдебурзі, де його спіймала ніч, він був здивований тим, що від цієї станції проходили чотири лінії, що для нього було абсолютно хмільним. Однією комічною ситуацією було те, що на стінах станції було написано наступне: Будьте уважні, працюють кишенькові злодії! Це можна вважати у певній мірі частиною злочинності на залізничному транспорті.
Залізниця об’єднувала не тільки людей, а й провінції, країни, континенти. Історик Раду Мирза каже, що об’єднання провінцій, країн та континентів залізничним транспортом було не лише політичним: Що стосується Старого Королівства, це є очевидним, про це говорили подорожуючі. Сьогодні чимало істориків говорять про те, що навіть у XIX столітті подорожуючі зрозуміли, що залізничний транспорт – засіб, за допомогою якого країна об’єднується не обов’язково з політичних чи сентиментальних причин, але з міркувань мобільності та зв’язку. Навіть якщо в перші десятиліття залізничної історії, на Заході існували критики та стримання щодо поїзда, у румунському просторі залізничний транспорт дуже швидко став популярним, а це доказує кількість проданих квитків, румунські громадяни, починали ще з перших років існування залізниці, позитивно сприймати подорожі поїздом.
Румунські пасажири відкривають світ дивлячись через вікно потяга і насолоджуються ним. І світ стає все меншим, сімейним та привабливим.
