Річард Ніксон і Джеральд Форд у Бухаресті
Румунія Чаушеску прагнула розморозити відносини з США.
Steliu Lambru, 09.09.2013, 01:40
Після майже двох холодних десятиліть з 1945 по 1947 рр. і в середині 1960-х рр. два військові союзи і дві суперницькі політичні та економічні системи очолені США і СРСР намагалися співіснувати. Кожна сторона намагалася робити дипломатичні жести або навіть здійснювати кроки в напрямок наближення через “колючий дріт.” Румунія Чаушеску прагнула розморозити відносини з США, а візити президентів Річарда Ніксона 2 – 3 серпня 1969 і Джеральда Форда, на початку серпня 1975 року, були важливими сигналами в цьому напрямку.
Мірча Карп був керівником румунського відділу радіостанції Голос Америки, і він супроводжував двох американських президентів до Бухареста. Карп був змушений втекти з Румунії після встановлення комуністичного режиму за радянською допомогою. Він був не просто очевидцем візиту в Румунію Ніксона, він довідався про сприйняття серед румунів щодо того візиту, як він розповів у інтервю Центру усної історії румунського радіомовлення в 1997 році: “Візит Ніксона на початку серпня 1969 був першим візитом президента США в Румунію. Це був момент відкриття румунсько-американських відносин. У той же час румуни сподівались, що візит президента Ніксона принесе поліпшення в країні. Можливо, були навіть такі, хто думав про звільнення Румунії з-під комуністичної окупації. Я хочу уточнити щось, тим більше, що я знаю, що в двох статтях, які були написані про мою книгу була висловлена думка, що Сполучені Штати дали зрозуміти румунам, що візит Ніксона може призвести до звільнення, або в будь-якому випадку, до значного поліпшення ситуації в країні. Я можу з упевненістю сказати, що ніколи, ні Ніксон, ні державний департамент або посольство США в Бухаресті не дали зрозуміти, що візит Ніксона означатиме зміну ситуації в країні. А лише зміну у відносинах між урядами в Бухаресті та Вашингтоні.”
Річард Ніксон був прийнятий з великою симпатією в румунській столиці. Це був справжній тріумф, якого Ніколає Чаушеску розглядав як знак любові населення до себе. Мірча Карп має пояснення що стосується симпатії Ніксона для Чаушеску: “Особливо в світлі цих необґрунтованих надій, Ніксона очікували в країні з великим ентузіазмом. Пізніше було підтверджено в Міністерстві закордонних справ у Бухаресті інформацію, що вийшли на вулиці Бухареста близько один мільйон людей. У звязку з візитом Ніксона була величезна радість! Переговори, які відбулися між Ніксоном і Чаушеску були засновані на симпатіях Ніксона щодо Чаушеску. Ніксон намагався політично використовувати Румунію як місток для поліпшення відносин з Москвою. Я особисто вважаю, що тодішній президент США був трішки наївний, щоб уявити собі, що Чаушеску може зіграти настільки важливу роль у Москві. У всякому разі, я точно знаю, що це було однією з причин його візиту. Чому Ніксон ставився з симпатією до Чаушеску? Після того як зазнав поразки у спробі стати президентом Сполучених Штатів у виборчій боротьбі з Джоном Кеннеді, він був так би мовити незначним в політичному плані. Коли він спробував відновити свою політичну позицію здійснив три візити до країн Східної Європи: Варшави, Москви та Бухареста. У Варшаві був холодний прийом, а в Москві йому показали спину. У Бухаресті, Чаушеску простелив йому червоний килим. Про це Ніксон ніколи не забув. А прийом в Бухаресті був, мабуть, одним з найбільш славних моментів що стосується його відносин із зарубіжжям.”
Після шести років, наступник Ніксона, Джеральд Форд відвідав Румунію. І цей візит був успіхом, але не таким великим, як у 1969 році. Мірча Карп: “Джеральд Форд прибув із Варшави, а до польської столиці із Гельсінкі де брав участь у конференції з безпеки і співробітництва в Європі. Він зупинився у Варшаві, де його дуже гарно прийняли, а потім прибув до Бухареста де його також гарно прийняли, але не на такому рівні як жителі Бухареста прийняли 6 років раніше Ніксона. Я тоді дізнався, що сам Чаушеску і люди його оточення, памятаючи про те скільки людей вийшло на вулиці столиці, з нагоди попереднього візиту, набагато більше, ніж бажав або хотів дозволити режим, все було під строгим контролем. Здається, що не було більше ніж 350-400 тисяч осіб, що з комуністичного погляду було дуже важливо, але нічого надзвичайного. Румуни на цей раз не були ентузіасти, бо 6 років, які пройшли між візитом Ніксона і Форда довели, що Сполучені Штати не були готові зробити більше ніж вимагали політичні інтереси для поліпшення ситуації в нашій країні.”
Візити до Румунії Ніксона і Форда, в 1969, і відповідно в 1974 роках, були жестами зближення між двома країнами, що знаходились у протилежних військово-політичних системах. Вони не призвели до конкретних результатів, оскільки суть їх політичних режимів була різною.
