Різдво
Різдво - найулюбленіше та найочікуваніше свято у всьому християнському світі.
Monica Chiorpec, 25.12.2023, 07:36
Різдво – найулюбленіше та найочікуваніше свято у всьому християнському світі. Напередодні астрономічного явища зимового сонцестояння, що знаменує трансформацію часу, Різдво та інші зимові свята святкують християни у всьому світі, а в Румунії це свято супроводжується чудовими ритуалами, покликаними замінити старий час новим початком під знаком добра. Найвідомішими у всіх етнофольклорних регіонах є колядки та святкові столи, за якими кожного року збираються всі члени родини. Деякі звичаї залишаються майже незмінними протягом століть у певних громадах.
На півночі Румунії різдвяні традиції залишилися в основному незмінними. Наталія Лазер, менеджер Оашського краєзнавчого музею пояснює: «Різдво – це дуже важливе християнське свято в Марамуреському повіті та в етнографічних регіонах, що складають цей повіт. Важливими є свята, які перекриваються на язичницькому або дохристиянському грунті. Теж важливим є колядування групами чоловіків. Це елемент нематеріальної культурної спадщини, який входить до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Масковані вистави є так само дуже важливими у нашому повіті. Відомо, що майже в усіх країнах Центральної та Південно-Східної Європи практикуються звичаї з масками. Історія румунських народних масок починається, звичайно, зі створення примітивних масок та маскованих ігор, які стосуються основних занять: мисливства, тваринництва чи землеробства, а також звичок сімейного життя, народження, весілля, смерті або календарних звичаїв.»
Колядування з масками – один із різдвяних звичаїв, характерних для Оашського краю. Щороку молоді хлопці ходять вулицями колядувати, їх приймають у кожному господарстві. Народні майстри виготовляють маски, вони будучи як ритуальними предметами, так і емблемою громад, до яких вони належать. Калач, запропонований групам колядників господарями домогосподарств, являє собою сонячний символ, а палиці, якими користуються групи колядників, вважаються деревами життя. Наталія Лазер: «Серед звичаїв, які досі зберігаються у Марамуреші, я б згадала про колядування з козою, яке нагадує про давні діонісійські процесії, або Віфлаїм, цю форму народного християнського театру. Це звичай все ще зберігається в Долині річки Іза, в Долині річки Мара, або навіть у Оашському краї. Я б також розповіла вам про два менш засвідчені звичаї, але все ще яскраві у колективній пам’яті: Гру Дід Морозів, що стосується цього священного часу, коли відкривається небо, і того моменту, коли спілкування між двома світами є легшим, і Поховання Різдва чи Нового року – це ритуал, що нагадує про смерть і відродження людини та природи. Звичаєм, що все ще зберігся мешканцями н.п. Кавнік -це звичай Брондошів, що нагадує про вторгнення татар. За легендою, Брондоші врятували у 1717 році цю місцевість від знищення, злякаючи татар. Рік від року цей звичай Брондошів зберігся і увічнився у Кавніку.»
У давніх ритуалах привертають увагу не лише колядування з масками, а й групи колядників, які сповіщають Народження Ісуса Христа. Ці групи особливо характерні для Трансільванії, де ритуали, що виконуються в цю пору року, зберігають строго встановлені елементи, що мають сильну конотацію в громаді, до якої належать колядники. Іляна Мораріу, керівник Пастирського музею в селі Жіна, Сібіуського повіту розповідає про ці звичаї: «Найкрасивішим і найдавнішим звичаєм є колядування групами молодих чоловіків. Це молоді чоловіки віком понад 20 років, які ніколи не були одруженими. Ця група складається ще на свято Святого Миколая. Вони готують колядки, тренуються, готують все те, що необхідно для цього ритуалу. Вони колядують напередодні Різдва Христового у всіх домогосподарствах села. Звичайно, всі їх приймають, і вони раді, що сільські хлопці приносять їм коляду, що сповіщає про Різдво Христове. Водночас на Різдво колядують менші за віком хлопці, старшокласники, це теж дуже давній звичай. Дівчата колядують із зіркою в руках. Також на Різдво хрещеники мали обов’язок приносити хрещеним батькам величезний калач, спечений із чистої пшениці, як то кажуть. Цей калач випікали в печі у кожному будинку, і це була можливість для хрещених зустрітися з хрещеними батьками, обговорити проблеми, що виникали в кожному домогосподарстві, у кожній родині.»
Якщо в селах у минулому Різдво було можливістю відновити рівновагу у громаді, то передріздвяний період перетворюється на шопінг-марафон, особливо для мешканців міст. Подарунки для близьких, ялинки, прикраси та різні страви є неодмінними на Різдво. Як би не проходила підготовка, свята – це можливість надолужити час, який дехто з нас недостатньо приділяє своїм близьким, а також добрий час для планів на наступний новий рік.
