Румунія і громадянська війна в Греції (1946-1948)
Наприкінці Другої світової війни, відповідно до інтересів СРСР і Великобританії, Румунія та Греція, дві дружні країни на Балканах знаходились в протилежних таборах.
Steliu Lambru, 21.07.2014, 10:50
Наприкінці Другої світової війни, відповідно до інтересів СРСР і Великобританії, Румунія та Греція, дві дружні країни на Балканах знаходились в протилежних таборах. Румунія увійде в сферу впливу Радянського Союзу, і пережиє радянізацію, в той час як Греція увійде в англо-американську сферу впливу,і встановить демократію. До 1941 року греко-румунські відносини були хорошими, за винятком останньої чверті ХІХ -го століття і першого десятиліття ХХ-го століття. Коли німецькі війська перетнули Румунію в напрямок Балкан, восени 1941 року, Греція засудила порушення протоколу Балканської Антанти підписаного з Румунією та Югославією в 1934 році.
Відносини між Румунією та Грецією стають ще більш складними після 1945 року. Перебуваючи під радянською окупацією, Румунія не може відновити нормальні відносини із законним урядом Греції через тиск всередині комуністичного уряду і комуністичних партизан в Греції, які кинуть країну в громадянську війну, з 1946 по 1949 рр. Як і інші комуністичні уряди у країнах, окупованих радянцями, і влада комуністичної Румунії узгоджувала позицію з Радянським Союзом щодо підтримки грецьких партизан. Апостолос Пателакіс, професор Салонікського університету, показав, котрі були найбільш активними країнами в цьому відношенні: “На першому етапі громадянської війни, з 1946 по 1947 рр, грецьких комуністів підтримали в основному Тіто і Сталін, котрі надали їм моральну і матеріальну підтримку, до яких поступово долучаться Болгарія Димитрова та Албанія Енвера Ходжі. Грецькі комуністи хотіли звільнити північну частину Греції і створити вільну Грецію, і закликали соціалістичних держав допомогти з усім, що було необхідно для здійснення цієї благородної мети. У серпні 1947 року на курорті Блед в Словенії, представники Югославії, Болгарії та Албанії домовилися морально та матеріально підтримати демократичну грецьку армію, закликаючи водночас румунський і угорський уряди більш тісно співпрацювати в цьому напрямку. На нараді в Польщі, у вересні 1947 року, з питання створення Комінформу, обговорювалась і громадянська війна в Греції. У цьому контексті, Георгіу – Деж запропонував, щоб усі сторони обовязково допомагали грецькій Комуністичній партії. Представник Польщі Владислав Гомулка запропонував, щоб на захист грецького питання стали всі комуністичні партії та демократичні сил.”
Сварка Тіто із Сталіним негативно вплине на допомогу, яку соціалістичні країни надавали грецьким комуністам. Грецькі комуністи переселяють координаційний центр своєї діяльності з Белграда до Бухареста, де буде створено посольство комуністичного уряду очоленого генералом Маркосом, і вони призначили послом Лефтеріса Апостолу. Також будуть створені радіостанція та інформагентство. Апостолос Пателакіс: “14 січня 1948 р., Лефтеріс Апостолу направив секретаріату Румунської комуністичної партії 30-ти сторінкову доповідь в якій представляє ситуацію в Греції, причини громадянської війни та дипломатично просить Румунію встановити дружні стосунки з тимчасовим урядом. Цитата: ”слід добавити, що допомога надана румунським народом набагато перевищує будь-яку іншу допомогу надану демократичними державами, про що, ані моя партія, ані грецький народ не забудуть.” Правда що, греки мали велику підтримку від Югославії, але це була заява, щоб потішити румунів. Румунські комуністи відправили до Греції протягом 1947-1948 харчові продукти, одяг, медикаменти, зброю (автомати , гранати , вибухові речовини), коней та паливо. Станом на квітень 1948 року, в розпал війни почали прибувати в Румунію тисячі грецьких дітей і сотні партизан, хворих та поранених.”
Домовленості між радянцями та британцями вирішили долю грецьких комуністів і долю антикомуністичних партизан в Румунії. Торг був простим: Сталін відмовився фінансувати комуністичних партизан, а Черчілль перестав заохочувати політику обструкції комуністичного уряду Румунії, яку проводили румунський король та демократичні політичні партії. Апостолос Пателакіс: “У момент, коли грецькі політичні біженці прибули сюди, в 1948 році прибули діти, а в 1949 році дорослі, вони почувались тут набагато краще, ніж в інших країнах. Вони були відправлені до семи країн. У деяких з них, наприклад, у Польщі, Чехословаччині та Узбекистані місцеві жителі навіть не чули про греків, вони були в абсолютно незнайомому середовищі. У той час як в Румунії грецька громада вже існувала, люди знали обидві мови, вони розуміли один одного, і відчували себе ближче до Греції. Деякі з 28 000 дітей евакуйованих після закінчення громадянської війни потрапили до Німецької Демократичної Республіки. Уявімо собі, який шок пережили ці діти. Вони весь час чули про німців, про фашистів, а потім потрапили в цю країну і почули німецьку мову. Тим, хто прибув до Румунії пощастило, принаймні на першому етапі. Громадянська війна пройшла на півночі Греції, в гірській місцевості, де було багато арумунських сімей. Деякі з цих дітей були арумунськими дітьми, які грали роль перекладачів. І ці діти дещо розуміли, і для них було легше, тому що вони вчили румунську мову легше, ніж інші.”
Багато грецьких комуністів пішли у вигнання до Румунії. Політика переговорів перемогла перед ідеями та сподіваннями.
