Румунія на міжнародній арені в 60-70-ті роки
У 1960-1970 рр. Румунія шукала свою позицію в міжнародній політиці. Корнеліу Менеску допоміг Румунії відновити відносини зі Заходом.
Steliu Lambru, 03.05.2021, 08:14
У 1960-1970 рр. Румунія шукала свою позицію в міжнародній політиці. Потрапивши після 1945 р. до сфери впливу Радянського Союзу разом із усією Східною Європою, вона була змушена змінити свою політичну модель та модель економічного та соціального розвитку. Неминуче постраждала і зовнішня політика, розрив відносин із західним світом була першою директивою Москви. Після 1948 року, коли комуністичний режим був повністю встановлений, та до початку 1960-х рр. ізоляціонізм та ворожість до Заходу, проти капіталістичного світу були напрямками зовнішньої політики Румунії. Смерть Сталіна в 1953 р., засудження його злочинів Хрущовим, втручання СРСР проти угорської революції в 1956 р. були важливими орієнтирами зміни міжнародних відносин у рамках соціалістичного табору. Радянський Союз починав зменшувати контроль над державами, які окупував після 1945 р., а їхні комуністичні керівництва намагалися відновити свої стосунки після війни.
Румунія також намагалася відновити свою міжнародну ідентичність. Міністерство закордонних справ відчуло потребу мати лідера-реформатора, та його знайшли в особі Корнеліу Менеску, посла Румунії в Угорщині. У 1961 році Менеску був відкликаний до Бухареста та йому повідомили, що він був призначений міністром закордонних справ Румунії главою держави Георге Георгіу-Дежем. У 1961 році Румунія мала дипломатичні відносини з близько 30 державами. Для Корнеліу Менеску це було занадто мало, і першим його кроком стало відкриття до ООН, де Румунія знайшла друзів. Одним з них був бірманський політик У Тант, третій генеральний секретар організації. Румунія була прийнята до ООН у 1955 році.
В інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіомовлення, в 1994 році, коли йому було 78 років Корнеліу Менеску заявив: «У Тант був великим другом Румунії. У Тант допоміг нам стати почесним членом ООН. У Тант допоміг нам створити Центр ООН в Бухаресті. Цей політик зробив все, що він міг щоб допомогти нам. У 1968 році, коли Румунії загрожувало вторгнення, У Тант, першим, з яким я зв’язався в Нью-Йорку, пообіцяв скликати спеціальну міжнародну конференцію ООН, щоб підтримати нас. Тож ця людина завжди заслуговує нашої поваги та вдячності.»
Корнеліу Менеску допоміг Румунії відновити відносини зі Заходом. Першою була Франція: «У 1961 році, коли я став очолювати Міністерство закордонних справ, Румунія мала дипломатичні відносини майже виключно з державами-учасницями Варшавського договору. Зі західними державами, з якими ми були у тому самому таборі у боротьбі проти армій Гітлера, після 1945 року ми були майже у стані війни. Відносини були майже заморожені. Після 1961 року наші відносини систематично розширювались. По-перше, ми відновили відносини з такими країнами, як Франція. У 1961 році наші відносини з Францією майже не існували. Я зустрівся з міністром закордонних справ Франції Куве де Мурвілем в 1961 році, в перший рік моєї праці на посаді міністра закордонних справ, у Нью-Йорку, і він запросив мене до Франції. Я погодився на місці. Це зі моєї сторони був жестом відваги, оскільки не годилося приймати таке рішення самостійно. Звичайно, пізніше я отримав згоду керівництва країни.»
Ще однією західною країною, до якої орієнтувалася Румунія, була Італія. Корнеліу Менеску стверджує: «Румунія непростимо ставилася до міжнародних організацій, відкидаючи їх, відмовляючись від їхньої допомоги. Для мене дискусія з прем’єр-міністром Італії Амінторе Фанфані, в Бухаресті, стала незабутньою. Коли я сказав йому, що Румунія потребуватиме допомоги від передових промислових країн, як наприклад від Італії, він мені відповів: Ну, тепер ви прийшли з таким проханням? Я довго чекав на вас, але ви не прийшли. Ми надали цю допомогу тому, хто її вимагав, особливо Югославії. Такими були слова Фанфані.»
У 1967 році був зроблений великий крок – були встановлені зв’язки з Федеративною Республікою Німеччиною. Корнеліу Менеску уточнює: «У той період я дав інтерв’ю репортеру Россі від американського щоденника Christian Science Monitor, який працював у Нью-Йорку. Він обговорив зі мною питання нашого ставлення до Федеративної Республіки Німеччини, чи ми хочемо мати стосунки, чи вважаємо, що було б добре мати офіційні та стабільні стосунки. І він поставив мені ще одне запитання: Чи я вважаю Німеччину фашистською? На це запитання я відповів: Категорично, ні! Це інтерв’ю викликало велике невдоволення всіх колег Варшавського договору, особливо Демократичної Німеччини, яка рішуче протестувала. Вони дорікали мені, яким правом я висловився таким чином. Даремно, все було з’ясовано. Це було те, що потрібно було зробити.»
Корнеліу Менеску був успішним міністром закордонних справ, який користувався політичною підтримкою на найвищому рівні. Він був обраний головою 22-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 19 вересня 1967 року, це вперше коли представник однієї соціалістичної країни був призначений на таку посаду. Румунія мала чудовий зовнішній імідж, яким користувалася протягом 8 десятиліття 20 століття.