Румунські комуністи в Русі Опору Франції
Покоління тих, хто боровся проти фашизму жило та діяло під впливом ідеалів соціалізму і комунізму. І деякі з цих ідеалів навіть користувались підтримкою добрих людей, глибоко стривожених расистською ідеологією.
Steliu Lambru, 23.06.2014, 10:04
Покоління тих, хто боролися проти фашизму жило та діяло під впливом ідеалів соціалізму і комунізму. І деякі з цих ідеалів навіть користувались підтримкою добрих людей, глибоко стривожених расистською ідеологією. Агресія фашизму в Європі була досить вагомою підставою для молодих лівих активістів добровільно йти на боротьбу проти найбільшого зла в історії. Фашизм не був нічим іншим, відповідно до марксистсько-ленінської інтернаціоналістської доктрини, як втіленням зла духу капіталізму, а саме націоналізму. І окупація Франції була найчіткішим сигналом для румунських комуністів, що настав час для рішучих дій.
Відомий історик Владімір Тісменяну, професор Мерілендського університету походить із родини з сильною марксистською традицією. Його батьки воювали в громадянській війні в Іспанії, його батько втрачає руку, а сестра його мати взяла участь у Русі Опору Франції і була нагороджена найвищою відзнакою. Владімір Тісменяну розповідає про подорож його матері до Іспанії в 1936 році, як добровольця інтернаціональних бригад. Тоді почалася історія румунського антифашистського опору під час Другої світової війни. “До Іспанії мати їхала через Францію. Політика невтручання практично забороняла безпосередньо їхати до інтернаціональних бригад в Іспанії. Зазвичай, дорога була або через Італію, як дістався мій батько або Францію. Моя мати прибула до Франції, в Париж, де працював Зовнішній офіс Французької комуністичної партії. Тоді вона була досить наївною, і я хочу згадати показовий епізод у цьому сенсі. Вона добирається до Парижа, де живе один місяць. Їй дають помешкання, і отримує інструкцію. Відповідальним у Парижі був Пальміро Тольятті, який пішов маршрутом Іспанія – Москва – Париж. Моя мати їхала на поїзді до Перпіньяну, і будучи дуже наївною купує газету, щоб читати в поїзді. І що вона купила? Офіційно вона їхала як студентка історії мистецтва відвідати монастирі. Вона купує Юманіте. Це була перша велика помилка, вона йшла до Іспанії, розмовляючи з іноземним акцентом, і купує Юманіте. Вона була в купе з чоловіком, який виходячи з поїзда, каже їй, “точно ти їдеш до Іспанії, до інтернаціональних бригад.” Вона заперечує це, але чоловік каже їй, дівчино якщо це так, наступного разу не купуй Юманіте. Не показуй себе з офіційним органом Французької комуністичної партії. Він був депутатом-комуністом у відповідному регіоні.”
Проблема Інтернаціоналізму була головною ознакою відбору більшості румунів, які виступали у Русі опору Франції: “Слід нагадати визначення пролетарського інтернаціоналізму наведене Сталіним. Марксизм, за його визначенням, є інтернаціоналістською доктриною. Націоналізм і марксизм не доповнюють один одного. Якщо ти щирий націоналіст не можеш бути марксистом, і якщо ти марксист не можеш бути націоналістом. Щодо цього речі дуже ясні. Сталін дає визначення пролетарському інтернаціоналізму. Це наріжний камінь пролетарського інтернаціоналізму, ствердив Сталін в 1927 році, який залишається в силі до радянсько-китайського конфлікту.Це у першу чергу ставлення до Радянського Союзу. Не був справжнім інтернаціоналістом, той хто ставив під сумнів справедливість орієнтації більшовицької партії Радянського Союзу.”
Ольга Банчік, Христина Лука, Міхаїл Флореску Георге Гастон Марін Александру Жар були одними з найактивніших імен румунської комуністичної еміграції у Франції. Але й інші антифашистські культурні та наукові діячі приєдналися до руху, як льотчик Траян Вуя. Владімір Тісменяну розповідає про зв’язки Вуя з французьким рухом опору і румунськими комуністами у Франції: “Я знаю, що ці зв’язки були дуже сильними. Я знаю від моєї тітки, що вони багато разів зустрічалися. Крім того був дуже тісний взаємозвязок з Еленою Векереску, вона займалася цими відносинами за допомогою письменника Іларіє Воронка. Так само із Ельвірою Попеску. Видатні румунські культурні діячі, які прибули до Франції, я хочу згадати і балерину Лізетт Кодряну подругу Бранкуша, були лівого спрямування. Коли перебували в країні румунські інтелектуали не поділяли лівих поглядів, але прибуваючи в Париж, вони ставали лівими. Всі йшли до соціалістів або комуністів. Вуя ні в яком разі не був комуністом, наскільки мені відомо, але мав стосунки з ними, що стосується грошей, давав їм притулок і зв’язок і селами. У нього була літня дача, яку використовував Рух опору Франції. Саме такі відносини, на півночі Франції, могли привести до багатьох ускладнень. Коли Де Голль усунув з уряду комуністів, у 1946 році, починається холодна війна. У 1948-49 рр. були масові висилки румунських комуністів з Франції. Тоді повернувся і румунський філософ Міхай Шора. Деякі з них не були натуралізованими французами.”
Разом із розгромом фашизму, ті, хто вірив у кращий світ зітхнули з полегшенням. Вони гадали, що соціалізм врятує все людство і страждання закінчиться. Але хід історії був іншим.
