Румунська середньовічна зброя
У теорії, зброя не повинна налічуватися серед священних предметів. Але в минулому люди думали інакше. Військова історія свідчить, що середньовічні ікони і фрески являють собою репрезентативні приклади того, що зброя була важливою соціальною реальністю.
Steliu Lambru, 08.04.2013, 01:42
У теорії, зброя не повинна налічуватися серед священних предметів. Але в минулому люди думали інакше. Військова історія свідчить, що середньовічні ікони і фрески являють собою репрезентативні приклади того, що зброя була важливою соціальною реальністю. Зображення на стінах румунських церков і монастирів, що датуються XVI століттям, зокрема фрески святих воїнів, захисників християнської віри, демонструють наявність деяких типів європейської зброї, найбільш поширеної на території сучасної Румунії.
Досліджуючи настінні розписи румунських церков, історики зробили кілька дивовижних відкриттів. Про таке відриття розповів один з найвідоміших сучасних румунських дослідників середньовічної зброї, історик Кароль Кьоніг. “Я виявив на стінах монастиря Воронець, що на одній із фресок зображені аркебузи. До 1978 року ніхто нічого не знав про цю аркебузу, дуже цікаву зброю початку XVI-го століття. Ця ручна вогнепальна зброя, широко використовувалась в той час в Європі. Пороховий заряд аркебузи підпалювався за допомогою фітильного замку, пристрій, що використовувався у той час в західному світі. Ми не мали до того часу зображення румунської аркебузи, у музеях не збереглося жодного зразка. Деякі види зброї, зображені на фресках схожі з тими, що описуються в документах тих часів. Я зрозумів, що автор фрески зобразив саме той вид зброї, котра використовувалася військовими тих часів.”
Із різних видів зброї, меч був найпотужнішим релігійним символом. Святих воїнів зображають із мечем в руках, як основний елемент їх місії – боротьби з невірям. Взірцем є архангел Михаїл, головнокомандуючий небесним воїнством, який бореться із сатаною за допомогою меча. Завдяки своїй формі, меч нагадує хрест, і був релігійним символом. Мечі були виготовлені зі сталі і мали два гнучкі гострі краї, що є також потужними символами християнської віри: твердості у вірі і твердої боротьби проти невірних. Гнучкість меча символізує людську душу, що піддається спокусі.
Кароль Кьоніг описав характеристики меча, що тримає в руці святий воїн, зображений на одній із фресок монастиря в місті Куртя де Арджеш. “Меч, вид холодної зброї із прямим клинком, призначений для рубання або уколу, був основним озброєнням воїна. Завжди мечі були гострими і мали два гострі краї. Цим він відрізняється від шаблі, що має тільки один гострий край та може бути прямою або зігнутою. Мою увагу привернули руків’я і гарда меча, типові для епохи, в якій була написана фреска. Подібні мечі в період коли була здійснена фреска були поширені й на Заході. Ще однією зброєю, зображеною на фресках є спис, інший вид холодної зброї у вигляді довгого ратища на кінці якого розміщено вістря. Я виявив два види цієї зброї, спис і дротик. Спис зазвичай використовували солдати піхотних підрозділів. Як правило він був довгим, а вістря було різної форми: трикутника, листя тощо. Вістря спису було ширшим, ніж вістря дротика. Останній як правило використовували у кавалерійських частинах, він був коротшим, а вістря – набагато сильнішим, із загартованої сталі. Металеві частини були більш вузькими і гострими, щоб пробивати кольчугу або нагрудник ворога.”
Але найбільш поширеним типом зброї того часу на території сучасної Румунії був лук. Розповідає історик Кароль Кьоніг: “Іншою зброєю, що була зображена на фресках є лук. Хочу наголосити, що озброєння тодішніх військ було різноманітним: луки, мечі та списи різних видів як для піхоти, так і кавалерії. Але лук був одним з найважливіших видів зброї. У всіх основних битвах тих часів лук був основною зброєю наших військ. Наприклад у битві під Посадою в 1330 році волоські війська здобули перемогу передусім завдяки лучникам. У битві під Ровіне в 1395 році, важливу роль відіграли активні дії загонів волоських лучників, які практично забезпечили перемогу Мірчі Старого. Румуни були відмінними лучниками. Олександр Добрий відправив чотириста вояків на підмогу польській армії у битві при Марієнбурзі 1422 року, більшість із них були лучниками. Румунські лучники були дуже знаменитими в Східній Європі. Тому не дивно, що майже всі святі-воїни зображені із луком в руці. Але лук зображений на фресках монастиря в місті Куртя де Арджеш є східного типу. На зображенні можна побачити як прив’язана тятива, а також колчан і навіть стріли, що використовувалися тоді. З-поміж захисних обладунків слід згадати нагрудник, захисні елементи плечей і стегна. Нагрудник трохи відрізняться від тих, що використовувалися в ті часи, на фресці він виглядає більш гарним. Я думаю, що це результат уяви художника. Але навіть і так, зображення підтверджує наявність нагрудника в той період, це факт, так як і використання елементів для захисту плечей чи інших частин тіла.”
Здається, що в Середньовіччя використовувалася і типова румунська зброя. Йдеться про молдовський меч, про який є згадка в листі господаря Штефана Великого до міланських майстрів. У листі молдовський господар замовляє у міланських майстрів десять таких мечів. Цей лист знаходиться в одному з стамбульських музеїв, де представлено три молдовські мечі, з яких один належав Господарю Молдови Штефану Великому.
