Румунська злободенність

З 1950-х років, Радіо Свобода разом з Голосом Америки, ББС, Радіо Франс та Дойче Велле були синонімами вільної преси румунською мовою. Зокрема, Радіо Свобода була найбільш критичною на адресу комуністичного режиму на чолі з Ніколаєм Чаушеску...

Warning: Trying to access array offset on null in /home/web/rri.ro/public/wp-content/themes/rri/template-parts/content.php on line 98
Steliu Lambru, 25.11.2019, 03:17

З 1950-х років, Радіо Свобода разом з Голосом Америки, ББС, Радіо Франс та Дойче Велле були синонімами вільної преси румунською мовою. Зокрема, Радіо
Свобода була
найбільш критичною на адресу комуністичного режиму на чолі з Ніколаєм Чаушеску.
Нова більш агресивна тенденція Радіо Свободи з комуністичним режимом була
результатом діяльності двох досвідчених журналістів: Ноеля Бернара, директора румунської служби, та Мірчі Карпа, який відновив та активізував передачі
радіостанції. Маючи
багатий досвід, накопичений в роки праці в США, в радіостанції Голос
Америки, Карп був тим, хто змінив редакційний вміст передач Радіо
Свободи за
американським прикладом, з короткими репортажами, від 4 до 6 хвилин, з більшою
кількістю тем та з шокуючими програмами. Цими новими
програмами були «Політична передача», що виходила щодня з 18.10 по 19.00, і особливо
Румунська злободенність та З комуністичного світу з 19.10 по 20.00.

У 1977 році журналісту
Некулаю
Константину Мунтяну було дозволено емігрувати до Західної Німеччини після того,
як він став прихильником руху письменника Паула Гоми щодо засудження порушення прав людини бухарестським
комуністичним режимом. Мунтяну був кінокритиком і писав в журналі«Cinema». Він приєднався до команди журналістів
програми Румунська
злободенність,
як сам зізнався в
інтерв’ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення в 1999 році: Я був
в бюро редактора програми «Румунська злободенність», Еміля Джорджеску, який
протягом двох місяців був на курсі англійської мови десь в США. На цій його
посаді повинен був працювати я. Мені показали великий стіл, де було кілька
румунських газет, майже вся щоденна преса з Румунії та частина тижневиків. Я
почав їх читати, читав «Scânteia» ще від
коли був у Франкфурті, тоді коли міг собі дозволити її купити, тому що не
завжди міг її придбати. Протягом трьох днів я читав ті газети і через три дні я
склав свій перший коментар на основі того, що я прочитав. Це сталося 23-24
травня 1980 року, і з тих пір я ніколи не зупинявся до кінця 1994 року, коли покинув
редакцію добровільно.

Газетярський досвід Мунтяну був дуже
корисним для його нової роботи. Успіх проекту «Румунська злободенність»
полягав також у тому, що журналістська
команда була
добре об’єднаною,
а новоприбулі
добре інтегрувались. Некулай Константин Мунтяну: Пізніше, після двох
місяців тестувань, повернувся в редакцію Еміль Джорджеску, дуже хороший
тележурналіст, хоча він не був журналістом за фахом, а юристом.Але він був хорошим
диктором, ведучим.
Він знав багато людей, знав усі підводки та механізми, особливо широко
розповсюдженої корупції в комуністичній системі. Він був надзвичайно талановитою людиною і мав дуже хороші джерела інформації. Я дуже
добре ладнав з ним. Він повернувся на свою посаду керівника, ведучого, модератора передач, а я продовжив працювати
як коментатор,
репортер, і практично щодня мені доводилося писати 8-хвилинну статтю, з понеділка по
четвер, а в п’ятницю виходила культурна програма, яку вів Еміль Джорджеску, але з Парижа.

Величезний успіх «Румунської
злободенності» полягав у точності інформації. Некулай Константин Мунтяну:
Ми, принаймні редактори «Румунської злободенності», розпочинали день читаючи
все те, про що писали протягом ночі або за останню добу великі інформаційні
агентства. Інформація надходила від центральної служби, а також читали статті
провідних німецьких, європейських та американських газет. Для «Румунської злободенності»,
основна частина інформації з перших рук надходила від Радіо Бухарест, і ми знали
майже все, що було сказано в новинах. Крім того, були новини агентства Agerpres, румунського інформаційного агентства,
румунською та англійською мовами. Слухач запитає, як ми могли покладатися на
вірогідність інформації з Румунії, оскільки це була агітаційною інформацією? Це
так, але звідти ми брали основу інформації: про візити Чаушеску, про людей, яких
він приймав, його виступи та все інше було там. Однак там ми знаходили і достатньої
інформації, яка, уважно прочитана та між рядками, могла дати певного розміру факту.
Програма тривала 30 хвилин, вона містила близько 3 8-хвилинні коментарі, а також
інші коротші новини та інформацію.

«Румунська злободенність» є
найважливішим орієнтиром для слухача Радіо свободи по сьогоднішній день.