Румунська діаспора в архівах Секурітаті
Репресивний апарат комуністичного режиму - Департамент безпеки держави, що неофіційно називали Секурітатя, викликав кілька десятиліть найбільший страх у румунів як в країні, так і у вигнанні. Видатні постаті діаспори були в центрі уваги Секурітаті.
Steliu Lambru, 14.10.2013, 09:12
Видатні постаті румунської діаспори були в центрі уваги репресивно-інформативного апарату Секурітаті. Для їх знищення або для їх використання в інтересах комуністичного режиму, були використані значні ресурси, часто непропорційно великі для досягнутого результату.
На презентації книги Діну Замфіреску “Кроти Секурітаті” про представників румунської еліти у вигнанні, які погодились працювати на комуністичну таємну поліцію, історик Лівіу Тофан торкнувся уваги, яку офіцери Секурітаті приділяли діаспорі. “Румунське вигнання було одним з головних цілей Секурітаті, а підрив його діяльності є одним з небагатьох її досягнень. Секруітатя зосереджувалася на верхівках і добилася успіхів у багатьох випадках, зумівши завербувати до співпраці з комуністичним режимом у Бухаресті провідних діячів вигнання. Як це було зроблено? Які засоби були використані? Які слабкі сторони були використані для вербування провідних діячів румунського вигнання ми дізналися з трьох прикладів. А саме: Вірджила Веніаміна, провідного члена Націонал-селянської партії та паризького вигнання, Єфтімія Германа, колишнього лідера соціалістів і відомого журналіста Памфіла Шейкару. На жаль список значно довший. З-поміж найвідоміших співпрацівників Секурітаті я б хотів ще згадати письменника Вірджила Гьоргіу, автора знаменитого роману “25-та година”, за яким було знято фільм в Голлівуді, Йона Еміліана, який видавав у Мюнхені газету “Стіндардул” і працював на Управління контррозвідки, соціал-демократа Дуїліу Віноградського, Густава Пордю, першого депутата Європарламенту румунського походження та відомого промисловця Йосипа Константіна Дрегана.”
Історик і політолог Стеліан Тенасе торкнувся методів, які використовувала Секурітатя. “Найчастіше це було вербування за гроші, тому, що багато з них, особливо на старість, перебували в дуже скрутному фінансовому становищі. Або їх шантажували, залякували погрозою розголосити деякі факти про них серед членів вигнання або розголосити їх у засобах масової інформації. Або їм пропонували взамін щось інше, наприклад вирішення деяких проблем їх родичів у країні, такі як помешкання, пенсії, закордонний паспорт. Усі ці методи, які здаються дуже простими, використовувалися в різних комбінаціях, щоб переконати ту чи іншу особу співпрацювати з Секурітатею що, на думку більшості людей, які виїхали закордон було найгіршою річчю.”
Найбільших успіхів у вербуванні членів румунського заслання Секурітатя добилася починаючи з середини 60-тих років. Стеліан Тенасе пояснив зміни, які відбулися в комуністичній Румунії після 1964 року і призвели до перегляду відносин румунської діаспори з комуністичною владою у Бухаресті. “Сталося ще щось. Якщо ви подивитеся на документи і хронологію подій, побачите, що ті, хто погодився співпрацювати, зробили це у 60-тих роках. Що сталося в 60-тих роках? Мало місце щось, що спричинило абсолютно видатних і порядних людей, політвязнів в останні роки відбування покарання стати інформаторами – зміна зовнішньої політики Румунії, коли Бухарест показав ознаки віддалення від Москви, почалася дерадянізація румунського громадського простору. Зявляються націонал-патріотичні прояви, можна було співати “Прокинся румуне!” не боячись бути заарештованим міліцією. Багато з них були обмануті цим масштабним маневром. І на Заході виникла ідея підтримувати комуністичний режим у Бухаресті, оскільки він захистить всіх від Москви. Треба сказати, що люди, які не залишили після себе жодного великого твору, залишили великі твори в архівах Секурітаті. Там можна прочитати шедеври портретистики, багато Сен-Симонів можна знайти в архівах румунської Секурітаті. Архіви є геніальними, інформаційні повідомлення та доповідні записки демонструють натхнення і талант.”
Історик і політолог Данієль Барбу вважає, що з архівів Секурітаті можна дізнатися більше про людську природу кожного члена румунської діаспори: “Ми дізнаємося багато про те, хто ми є як люди, про людську природу, про слабкі і вразливі місця, про мінливу людську етику, про виправдання, які ми знаходимо для надання етичного змісту, врешті-решт, абсолютно незначним речам. Чи є технологія, притаманна Секурітаті або загалом подібним секретним службам в радянському просторі? Чи можна говорити про дійсно ідеологічні цілі у цих діях Секурітаті або це просто бюрократична робота, іноді відмінно зроблена, іноді гірше, специфічна для всіх секретних служб? Можливо, що на початку Секурітатя, як і ВЧК була натхненна пролетарським пафосом. Але дуже швидко, через декілька років, головним бажанням Секурітаті було стати важливою, великою, впливовою установою, яка б мала якомога більше важелів контролю, контролювала б якнайбільше громадян.”
Хоча жили у вільному світі, члени румунської діаспори теж відчули жорстокість комуністичного режиму. І дехто з них “зламався” і погодився співпрацювати з ним, хоча не повинен був цього робити.
