Румунська антикомуністична революція. 35 років потому

Коли один тип лідера перемагає на виборах у якійсь великій країні світу, як, наприклад, перемога Дональда Трампа в листопаді 2024 року в США, ми часто говоримо про велике перезавантаження. Але насправді великим перезавантаженням є те, що відбувається, коли мають місце радикальні зміни у великих і важливих геополітичних просторах, як, наприклад, у 1989 році в Центральній та Східній Європі. Тоді комуністичні режими в Польщі, Угорщині, Німецькій Демократичній Республіці, Чехословаччині, Болгарії та Румунії поступилися владою або були насильно скинуті внаслідок народного гніву. Румунський випадок – це приклад найбільш кривавого сценарію повалення режиму, з усіх, що відбулися у 1989 році.

Румунська революція, про яку багато чого було сказано з 1989 року, хоча цього разу менш згадувана, ніж в попередні роки, і через 35 років залишається головним орієнтиром для всього, що пов’язує румунів з повсякденним життям. Її спадщина є безперечно позитивною, а зміни, що відбулися з того часу, принесли значне підвищення рівня життя, постійну присутність у найважливіших військових і цивільних альянсах, таких як НАТО, Європейський Союз і Шенгенська зона, і все це стало можливим завдяки самопожертві тих, хто вийшов на вулиці у грудні 1989 року, і постійним зусиллям, докладеним десятками мільйонів румунів протягом останніх 35 років.

Історики займаються минулим і саме від них ми дізнаємося, що сталося з людством до тепер. Історик Вірджиліу Циреу, професор клузького Університету ім. Бабеша-Бояя, розповів про зміни 35-річної давнини  і про важкий шлях, так званий «перехідний період», пройдений румунським суспільством. «Хоча у нас залишилося небагато часу, близько десяти років, щоб зрівнятися і перевершити часи східноєвропейського комунізму, давайте усвідомимо, що перехід від цього режиму до демократичного був одночасно і коротким, і довгим. Час змін був коротким, інтенсивним і революційним; час трансформації і, перш за все, метаболічної трансформації був тривалим, різноманітним і складним. На регіональному та національному рівнях перехідний період мав різні траєкторії. Таким чином, якщо зміна була, здавалося б, швидкою, то перехід був тривалим процесом, в якому трансплантація нової системи на соціальне, політичне, економічне, культурне та ментальне коріння комунізму виявилася трудомісткою, а іноді й суперечливою місією. Прочитання моменту змін завжди несло на собі відбиток контингенту, кон’юнктури перехідного періоду, сьогодення, яке завжди обумовлювало і впливало на наше розуміння недавнього минулого, як на Заході, так і в Центральній та Східній Європі.»

Румунську революцію можна зрозуміти лише в дусі європейського часу, який її породив. Вона є лише окремим випадком великого перезавантаження 35 років тому, яке призвело до сьогоднішньої реальності, до якої тоді всі прагнули. Вірджиліу Циреу.  «Сукупність подій 1989 року повела світ у новому напрямку. Вважалося, що він був європоцентристським, демократичним, ліберальним та інтеграційним, таким, в якому трансформувалася Східна Європа, мирно чи не мирно відмовившись від комуністичного політичного порядку та владних режимів. Це було те, що призвело до об’єднання Німеччини, а згодом і Європи, в амбітному проєкті: від Португалії до країн Балтії. Відкриті тоді вікна створили передумови для нової глобалізації, а також нові можливості для світу, який, здавалося, подолав реалії холодної війни.»

В аналізі британського історика Тімоті Гартона Еша, присвяченому 1989 року, йдеться про способи повалення комуністичної влади в країнах Центральної та Східної Європи: мирним шляхом, через вибори або через революційне насильство. Вірджиліу Циреу розповів про особливість румунської революції.  «Вона асоціюється з подіями у Східній Німеччині, Чехословаччині тощо, в останні місяці 1989 року. Це розрізнення, сформульоване Тімоті Гартоном Ешем, було висунуте, зокрема, з огляду на протести проти комуністичної влади на вулицях, тиск знизу, який проростав і призвів до усунення комуністичних еліт від влади. Непрозорість і заплутаність проєкту Гонеккера, Гусака і Чаушеску, сліпота і жорстокість їхньої реакції, відсутність діалогу всередині комуністичних владних кіл, а також відсутність діалогу з опозиційними структурами були іншими складовими цього другого типу змін у концепції Гартона Еша. Протест, боротьба і політичні потрясіння асоціювалися з падінням Берлінського муру, оксамитовим або кривавим захопленням влади, яке супроводжувало зміни 1989 року.»

Незалежно від того, як вони зійшли зі сцени історії, мирно чи насильницьки, комуністичні режими були гнилими, – каже Вірджиліу Циреу.  «Окрім зовнішніх впливів та стратегічних ігор, історичні свідчення показують, що комуністичні системи руйнувалися зсередини і, що самі комуністичні лідери були винні в цьому краху, будучи нездатними керувати дедалі більш корумпованою та дисфункціональною системою. По суті, від комунізму, який перестав бути життєздатним і легітимним, відмовилися ті самі люди, які керували його долею, як апаратники, так і технократи. Інакше кажучи, перетворивши залізну завісу на нейлонову, підрив зсередини ставав все більш послідовним. Брак ресурсів для вирішення боргової проблеми поставив їх у позицію, коли вони пішли на переговори і врешті-решт передали владу, коли вуличні протести вже вийшли з-під контролю.»

Румунська революція 1989 року є частиною великого перезавантаження Центральної та Східної Європи. Вона мала позитивний вплив на всі аспекти життя суспільств, які 35 років тому відчайдушно боролися з економічними труднощами та закритими горизонтами.