Румунська авіаційна промисловість наприкінці Другої світової війни

У міжвоєнний період Румунія створила власну авіаційну промисловість, галузь, яка слідувала традиціям, що закріпилися на початку 20-го століття.

Steliu Lambru, 02.01.2023, 03:11

У
міжвоєнний період Румунія створила власну авіаційну промисловість, галузь, яка
слідувала традиціям, що закріпилися на початку 20-го століття. 1 листопада 1925
року у Брашові була
заснована Румунська авіаційна промисловість (скорочено
IAR), яка стане найважливішим румунським
виробником літаків. Це було акціонерне товариство, акціонерами якого були
французький авіазавод Blériot-Spad, французький автовиробник Lorraine-Dietrich,
завод рухомого складу Astra Arad і румунська держава. 1 вересня 1938 року
румунська держава викупила всі акції товариства та стала єдиним власником. Товариство був розділено
на два великих підрозділи: літакобудівний і двигунний.

За 23 роки свого
існування, до 1948 року, румунський виробник побудував різноманітні цивільні
пристрої, такі як шкільні та навчальні, спортивні, а також військові, такі як
літаки-винищувачі, літаки повітряного спостереження та розвідувальні, штурмові
та бомбардувальні літаки. Спочатку двигуни були ліцензовані у Франції, після
чого інженери Румунської авіаційної промисловості (IAR) впровадили інноваційні
ліцензійні двигуни та навіть розробили власні двигуни. Найвідомішими літаками товариства
були знамениті IAR 80 і IAR 81, винищувачі та винищувачі-бомбардувальники.

На фронті Другої світової війни румунські військові
льотчики на літаках IAR вписали сторінки славної історії румунської авіації,
успішно борючись як проти радянської, так і з американської авіації. Доля
румунської авіаційної промисловості кардинально змінилася після 1944 року.
Радянська окупаційна армія призупинила виробництво літаків і перетворила завод
на просту ремонтну майстерню. У 1948 році завдано остаточного удару, коли його
було перетворено на спільне радянсько-румунське підприємство з виробництва
тракторів. У 1968 році традиція літакобудування була несміливо відновлена,
після 1989 року завод відновив стару назву ІАР.

У
1995 році співробітники Центру усної історії Румунського
радіомовлення взяли інтерв’ю у інженера Теодора Гирнеца, який працював в IAR Брашов у міжвоєнний період. Він розповів, як
румунській стороні довелося повернути радянцям нові, робочі верстати в обмін на верстати, захоплені ними в Одесі, які не працювали. Машини
були вилучені із
брашовського
заводу: «Шість верстатів було захоплено від росіян, в Одеси. Нам не вдалося фактично
працювати на них, бо вони потребували ремонту. Деякий час їх тримали на складі,
поки, змінивши нашу ситуацію, ми були змушені були повернути ці верстати. Прибула
на завод російська військова комісія, полковник і капітан, який, для більшої
переконливості, також стукав пістолетом по столу директора, і переконав його за
надзвичайно короткий термін відремонтувати верстати. Після того, як їх
відремонтували, потребувався делегат для їх супроводження. Оскільки тоді була така
ситуація, що усі ухилялися, призначили мене виконати це завдання. Зрозуміло, це
була справжня пригода. У всякому разі, ми хотіли звільнитися від завдання і
підкупити капітана, який нас супроводжував, але це не вдалося. Ми тільки
довезли ці верстати до Ясс і там їх повантажили на російський потяг. Це були не
їхні верстати, однак вони вибрали найкращі машини, які у нас були. Все, що їм
більше подобалося, вони забрали, в обмін на свої несправні верстати,
стверджуючи, що ми пошкодили їхні машини і що вони мають отримати щось хороше взамін».

Інженери
IAR також створювали двигуни, вони використовували не тільки ліцензійні двигуни. Одним із таких нововведень став
двигун IAR 7M, у розробці якого також брав участь інженер Теодор Гирнец: «Конструкційні дані двигуна
становили 350 кінських сил, тому що він призначався для легших літаків і був
придатний для використання в цивільній та спортивній авіації тощо. Тоді він був використаний для підготовки пілотів. З’ясувалося,
що під час перших випробувань двигун видав 370 коней, в хороших умовах
експлуатації, без трепету, без нічого. Однак випробувальний стенд, на якому випробовували
двигун, був розбомблений і не мав усієї необхідної реєструючої апаратури. Нас задовольняли
лише ті інформативні
дані. Цей двигун IAR 7M був зроблений лише в двох екземплярах, з яких тільки
один екземпляр був зібраний, а інший залишився по частинах в ящиках, ми тестували лише цей зібраний екземпляр. Авіаційний
завод ІАР, так як він був
оснащений і забезпечений технічним персоналом, дав виняткові результати».

Після
відновлення, в 1971 року, ІАР Брашов диверсифікував свою продукцію,
виробляючи гелікоптери на заводі Гімбав за французькою ліцензією.
Виробництво також поповнилося цивільними літаками, планерами та мотопланерами. А після 1989 року IAR пройшов
через етап технічного переоснащення.