Румуни та кореспонденція ’80-тих років
Кореспонденція була однією з улюблених джерел інформації Секурітаті, з допомогою якого репресивний апарат знав, як реагувати на певну соціальну поведінку в найгірші роки в новітній історії Румунії.
Steliu Lambru, 04.03.2013, 01:53
Зазвичай в архівах секретної служби знаходиться різна детальна інформація про роботу по збору інформації на користь держави, про різні таємні операції, пояснення тонкощів дипломатичної роботи та політичних інтересів. Проте, як і більшість державних структур комуністичного режиму, румунська секретна служба Секурітатя мала цю особливість: контролювати все суспільство.
Кореспонденція була одніим з улюблених джерел інформації Секурітаті, з допомогою якого репресивний апарат знав, як реагувати на певну соціальну поведінку в найгірші роки в новітній історії Румунії.
Лівіу Церану, науковий співробітник Національної ради дослідження архівів Секурітатя, є автором книги “Румуни в період «золотого віку». Кореспонденція 80-тих років”, в якій було зібрано частину листів румунів до органів державної влади у 80-тих роках минулого століття. Використаний пропагандою термін «Золотий вік», був одним із елементів культу особи Ніколая Чаушеску, що мав проілюструвати досягнення Румунії під керівництвом “мудрого” глави держави. Реальна ж ситуація була прямо протилежною тому, що розповсюджувала пропаганда: глибока і всеосяжна матеріальна і духовна криза та морально-психологічна деградація суспільства.
Ми запитали Лівіу Церану, як можна охарактеризувати духовний настрій румунів в дев’ятому десятиріччі ХХ століття, в роки так званого “золотого віку”, як це випливає з листів. «Песимістичним і трагічним, але найбільше – драматичним. Є листи, документи, які свідчать про те, як румуни із гумором і кмітливістю висміюють різні проблеми. Але домінантою є трагічність, тому що в листах йдеться про повсякденні обмеження, від яких потерпають особливо багатодітні родини, які скаржаться на всілякі проблеми: брак продуктів харчування, часті відключення електроенергії, подорожчання і відсутність гарантій на робочу зайнятість. Як не дивно, але великою проблемою “золотого віку”, у 80-ті роки, була відсутність гарантій на робочу зайнятість. Про це дуже часто згадується в листах.»
Як показали історики у своїх дослідженнях Секурітатя проводила перлюстрацію поштової кореспонденції, а листи, що надходили до державних установ перевірялися ще ретельніше. Розповідає Лівіу Церану. «Всі листи, що надходили до редакцій газет, до Центрального Комітету, до будь-яких установ та організацій, особливо в столиці, тому що мова йшла про партійне і державне керівництво, були відфільтровані Секурітатею. Деякі з них врешті-решт доходили до одержувача, але інші, що містили недопустимі коментарі, не поверталися в поштову мережу, тобто не доходили до одержувача. В архівах Секурітаті вони знаходяться в оригіналі, отож вони не доходили туди, куди мали дійти. Свобода слова в письмовій формі, як видно з цього листування, була обмежена. Проте були і випадки, коли румуни писали, і ці листи доходили, навіть до вищих органів партії та держави.»
Незадоволеність рівнем життя була домінуючою темою. Люди, також, боялися втратити роботу, що було немислимо в режимі, котрий стверджував, що є режимом трудящих. Це фактично заперечує твердження, що усі були забезпечені роботою. Лівіу Церану. «Це побоювання не було безпідставним, в умовах дезорганізації виробничого процесу на підприємствах, на макро рівні, де робилися часті зміни плану, у державних структурах, які управляли різними секторами економіки. Усе це мало негативні наслідки на економіку. Існувала також проблема реалізації продуктів, які вироблялися румунськими підприємствами і, які не можна було продати. Через проблеми зі збутом вироблена продукція стояла в переповнених складах. Водночас підприємство не могло виконати план, тому що, в свою чергу, не отримувала сировину. Люди не отримували зарплату, а відділ кадрів вдавався до звільнень, щоб виплатити зарплату решті працівників. Уся ця реорганізація й ендемічні труднощі на макроекономічному рівні призводили до нестабільності робочих місць і безробіття. Багатьох людей просто звільняли, змушуючи шукати нову роботу.»
Одним із пояснень того факту, що румунська антикомуністична революція стала найбільш насильницькою було те, що комуністичний режим просто затикав рота людям. І це демонструють і листи зібрані в книзі “Румуни в період «золотого віку». Кореспонденція 80-тих років”. Усі комуністичні країни стикалися з кризою, але ніде свобода висловлювати невдоволення не каралася так жорстоко як в Румунії Ніколая Чаушеску. Ми запитали Лівіу Церану, чи існує звязок між жорсткістю режиму у 80-ті роки і насильством в грудні 1989 року. «Я переконаний в цьому. Тому що напруженість не була вчасно усунута. Невдоволення тліли, почали проявлятися в різних формах, і на рівні національних меншин, і на рівні периферії суспільства. Але більшість населення не зуміла окреслити конкретні форми реагування. Коли ж вони виникли, усі ми побачили як швидко вони поширилися по всій країні. Тримання цього напруження “під спудом” протягом десяти років, хоча ситуація почала погіршуватися ще до 1980 року, лише посприяло спалаху насильства. Невдоволення сягнуло надто критичної межі, аби зміни відбулися тихо, мирно, як у Чехословаччині та інших країнах регіону.»
Період Чаушеску залишив глибокі сліди у загальній свідомості румунів, одним з них будучи істеризація суспільства. І це ми відчули в новій громадській свідомості румунів, особливо протягом ’90-тих років минулого сторіччя.
