Радіо Deutsche Welle
В історії румунського радіомовлення є сторінка, присвячена німецькій державній радіостанції «Deutsche Welle/Німецька хвиля».
Steliu Lambru, 28.08.2023, 05:42
В історії румунського радіомовлення є сторінка, присвячена німецькій державній радіостанції «Deutsche Welle/Німецька хвиля». Перша трансляція радіостанції відбулася 3 травня 1953 року з міста Бонн і вважалася голосом, через який Німеччина вибачилася перед світом за трагедії Другої світової війни. У своїй промові на відкритті Deutsche Welle президент Федеративної Республіки Німеччина Теодор Гойс сказав, що місія німецького суспільного мовника може бути сформульована одним французьким словом: deténte (розрядка). Політика послаблення та примирення мала багато компонентів, але мир був нерозривно повязаний з обома.
За 10 років з моменту заснування в DW була заснована служба радіопередач румунською мовою. Історик Татіана Корн працювала там протягом 30 років, з 1963 по 1993 рік. У 1962 році Татіана Корн вийшла заміж за етнічного німця з Румунії і вирішила покинути країну. Після прибуття до ФРН стала журналісткою. У 1998 році Центр усної історії Румунської радіомовлення разом з Татяною Корн підготували коротку історію Deutsche Welle румунською мовою: Радіостанція Deutsche Welle була заснована з метою представити світові Німеччину в усіх її аспектах. Звичайно, від самого початку не було можливості створити редакції мовами всіх країн. Спочатку з’явилися редакції для африканських країн, потім для країн Азії, Америки та Латинської Америки, а пізніше, коли холодна війна ставала дедалі гарячішою, була створена редакція передач для Східної Європи. У Східній Європі – першою заснованою редакцією була редакція передач для Радянського Союзу, потім була створена югославська редакція, угорська і, нарешті, румунська та болгарська редакції були створені на початку 63-го року.
Початок був складним, як і будь-який початок. І людські ресурси, які б відповідали вимогам, було важко знайти, як сказала Татіана Корн: Вони відчайдушно шукали людей для роботи в цій секції. Почалося все з півгодинного ефіру. Однак, виникли дві проблеми. По-перше, на такій відстані було важко транслювати на коротких хвилях, а побудувати релейну станцію було дуже складно. По-друге, знайти відповідних людей для такої редакції. Тому що вони повинні були досконало володіти як німецькою, так і румунською мовами. Вони повинні були досконало розмовляти румунською мовою, без акценту. Було відомо, наприклад, що німця, який розмовляв з баварським акцентом, на радіостанцію не приймали. Так само і його німецька мова мала бути абсолютно чистою, без регіонального акценту. І те ж саме вимагалося від самих мов: румунська без німецького або угорського акценту. І таких фахівців було важко знайти. Крім того, працівник мав мати відповідний голос для радіо. Не кожен може говорити на радіо, не кожен може перекладати.
Зусилля з пошуку компетентних журналістів принесли свої плоди. На початку румуномовні передачі також отримували добровільну підтримку від людей, які добровільно пропонували свої послуги як перекладачі, що спеціалізуються у сфері технологій, медицини, культури та політики. Румунська редакція DW також інформувалась через підписку на румунську пресу, оскільки її цікавили використані мовні відтінки. До перших редакційних команд входили такі журналісти, як Надя Шербан, Йоана Ексарху, Елізабета Панаїтеску, Міхай Негулеску, Вірджіл Велеску. Політика радіостанції полягала в тому, щоб не брати на роботу колишніх прибічників фашизму та комунізму. Спочатку передачі були коротшими, потім вони ставали все довшими і частішими. “Німецька хвиля румунською мовою виходила в ефір по одній годині тричі на день. Програма складалася з 10-ти хвилинного випуску новин, потім був огляд преси, тематичні коментарі, статті на тему науки, техніки, медицини та культури.
Про усе це розповіла Татіана Корн, а також згадала і про цільову аудиторію :Спочатку ми виходили в ефір о 12-й годині дня, тобто о 1-й годині за румунським часом. Ми знали, що це не найкращий час з точки зору аудиторії, тобто ми не заставали вдома найважливіше покоління. Натомість пенсіонери сиділи вдома і слухали, і були для нас дуже добрим мультиплікатором. «Ви чули, що мовить Deutsche Welle? Ви чули, що той сказав?»… Вони слухали радіо і переповідали те що почули. І для нас це було дуже важливо, були люди, які поширювали наші меседжі. А ми не могли транслювати наші передачі в інший час, тому що це було питання розподілу частот. По-друге, на коротких хвилях вдень були набагато кращі технічні умови, ніж увечері, бо сьогоднішніх технічних можливостей, із супутниками і так далі, тоді не існувало.
Багато хто порівнює Deutsche Welle з Радіо Свобода. Різниця між ними полягала в тому, що Радіо свобода була американською радіостанцією, яка також відображала політику румунської еміграції з Європи, а Deutsche Welle була радіостанцією Німеччини. Радіостанція з власною ідентичністю та індивідуальністю, яка виконує свою етичну та професійну місію за найвищими стандартами.
