Радіо Румунія на перехрестях історії: вбивство Арманда Келінеску

21 вересня 1939 року в Бухаресті, біля мосту Ероілор, група легіонерів (румунських праворадикалів у міжвоєнній Румунії), що складалася з восьми осіб зупинила і розстріляла автоматною чергою автомобіль тодішнього прем'єр-міністра Арманда Келінеску.

Steliu Lambru, 03.10.2022, 07:26

21 вересня 1939 року в Бухаресті, біля мосту Ероілор, група легіонерів
(румунських праворадикалів у міжвоєнній Румунії), що складалася з восьми осіб зупинила
і розстріляла автоматною чергою автомобіль тодішнього прем’єр-міністра Арманда
Келінеску. Вони вбили охоронця та главу уряду, в якого влучила 21 куля, у тому
числі три в голову. Ця операція стала помстою Залізної гвардії (ультраправої
політичної організації, що діяла в Румунії у міжвоєнний період) після того, як
Келінеску було визнано відповідальним за смерть її лідера Корнелія Зелі Кодряну
в листопаді 1938 року. Після вбивства нападники попрямували до Румунського
радіо, яке знаходилося досить близько від місця вбивства прем’єра. Прибувши до Радіо,
легіонери увірвалися до будівлі та хотіли оголосити про смерть
прем’єр-міністра.

В архіві Радіо Румунія зберігається цінний
фонодокумент – інтерв’ю з Васілем Йонеску, одним із керівників суспільної
радіостанції у 1935-1945 роках, очевидцем приходу легіонерів на радіо. В
інтерв’ю, записаному у 1974 році він розповідає про дії вбивць Келінеску в
будівлі Румунського товариства радіомовлення. «21 вересня 1939 року о 14:30, як
заступник генерального директора товариства я знаходився в приміщенні
радіо в своєму кабінеті, що знаходився на 1-му поверсі будинку, перед
правою брамою. Ми вирішували поточні справи і, як зазвичай слухали радіо, аби слідкувати
за ходом радіопрограми. Закінчилися новини і почався концерт оркестру радіо під
керівництвом віртуозного скрипаля та диригента Константіна Бобеску,, звучали уривки
з оперет.»

Легіонери діяли рішуче і почали залякувати працівників
радіо, але останні не злякалися. «Раптом мою увагу привернули два постріли біля центрального входу радіо. Я кинувся до відкритого вікна і,
звертаючись до тих, хто там стояв зажадав роз’яснень. Мені відповіли коротко: «Напали
легіонери!» По радіо все ще було чути концерт оркестру, але коли підійшов до
дверей, я почув дивний шум зі студії прямого ефіру. Раптом трансляція концерту
перервалася і чужий, печерний голос повідомив: «Прем’єр-міністр Арманд
Келінеску був…» Але він не встиг закінчити речення, тому що, я натиснув кнопку
безпеки, яка спричинила коротке замикання, яке вивело з ладу мікрофон і
водночас я ввімкнув сирену сигналізації. Ця установка була зроблена раніше як
запобіжний захід на випадок виникнення непередбачених обставин.»

Друга світова війна тільки почалася і румунське
суспільство готувалося до нових викликів. У цьому сенсі громадські установи
стали мілітаризованими, а директор Румунського товариства радіомовлення став і військовим
командиром. «Стурбований тим, що трапилось і бажаючи запобігти іншим подіям, я
побіг по сходах, а коли дійшов до студійної зали крикнув: «Охорона, слухай мій
наказ!» Після чого я наказав їм перейти до оборони. Потім я побіг назад
по сходинах до студії прямого ефіру де були легіонери. У руках я тримав
окуляри, які підхопив, коли виходив з кабінету. За мною йшов рядовий з охорони,
водій Теодор Кощуг, який мав в руках рушницю і черговий Васіле Кришмару, який
також був озброєний.»

Таким чином, Васіле Йонеску та його підлеглі першими
кинулися затримувати легіонерів. «Ми ще не дійшли до останньої сходинки, коли
раптом двері студії широко відчинилися і переді мною постали легіонери-вбивці
прем’єр-міністра Арманда Келінеску, абсолютно збентежені, дезорієнтовані та збиті
з пантелику. Не втрачаючи контроль над собою я крикнув на весь голос: «Руки
вгору, або стріляю!» А з-за моєї спини товариші спрямували на вбивць зброю. Я
навіть не встиг повторити попередження, як легіонер Міті Думітреску, який йшов
попереду і, здавалося, був головним, кинув пістолет до моїх ніг, а за ним те
саме зробили й інші семеро, і підняли руки.»

Після того, як група нападників була знешкоджена
Васіле Йонеску та його підлеглі взяли периметр під охорону. «Ми знешкодили їх
за допомогою охорони радіостанції, а я по телефону повідомив столичну
префектуру поліції про те, що сталося в будівлі Румунського радіо. Потім пішов
у відповідну студію, де побачив нажаханих членів оркестру, а диригент Константін
Бобеску, завмер з паличкою в руці і не міг вимовити ні слова. Піаністка, пані
Войку, привернула мою увагу на те, що вбивці поклали щось у нішу за однією з
дверей студії, де ми зазвичай ставили розпорядження та оголошення для учасників
оркестру. Відсунувши двері, я був не на жарт здивований, коли побачив бомбу
вагою один кілограм, заряджений вибуховий пристрій військового типу з підпаленим
бікфордовим шнуром завдовжки 30-40 см. Я не розгубився подумав, що вибухівку потрібно знешкодити і
миттєво схопив запал, погасивши його ногою.»

Наслідки для легіонерів були надзвичайно жорсткими. Вбивці прем’єр-міністра Арманда Келінеску були незабаром страчені,
а історія Румунії зафіксувала ще один кривавий епізод знищення демократії.