Радіо Дунай
У цілях пропаганди, зокрема для поширення інформації з німецького світу до країн Центральної і Південно-східної Європи, на початку 40-их років ХХ-го сторіччя у Відні була створена радіостанція «Радіо Дунай».
Steliu Lambru, 21.03.2016, 08:14
Військова пропаганда була
одним з найважливіших засобів підвищення морального духу військовослужбовців і
цивільного населення, а також виправдання рішень і дій влади. Як демократичні,
так і тоталітарні режими упродовж часу вдалися до пропаганди по радіо, де
інформація, яка мала дійти до людей проходила крізь фільтр жорсткого контролю.
Саме в цілях пропаганди,
зокрема для поширення інформації з німецького світу до країн Центральної і
Південно-східної Європи, на початку 40-их років ХХ-го сторіччя у Відні була
створена радіостанція «Радіо Дунай», а ретранслятор радіорелейного зв’язку був
розміщений у горах Богемії. У червні 1940 року у Відні вийшли в ефір перші
передачі відповідної радіостанції різними мовами, в тому числі румунською.
Діяльність румунської редакції забезпечував редакційний колектив, що складався
з декількох перекладачів. Після 23 серпня 1944 року, коли Румунія перейшла на бік
Об’єднаних Націй у Відні сформувався легіонерський уряд, який очолив
праворадикал Хорія Сіма. Його звернення до румунського населення передавалися
румунською службою «Радіо Дунай», яка припинила своє існування в травні 1945
року.
У 1942 році уродженець
міста Тімішоара Юстін Люба поступив до Політехнічного університету в Дрездені,
звідки у 1944 році переїхав до Відня. В інтерв’ю Центру усної історії
Румунського радіо, записаному в 1998 році він розповів про те як на
радіостанції у Відні працювали румунські студенти, які навчалися в столиці
Австрії. «На «Радіо Дунай» працював невеличкий колектив, що складався з трьох
румунів, які перекладали коментарі, написані німецькою мовою, тривалістю 2-3
хвилини, а переважна частина роботи була зведена до випусків новин. Випуск
новин складався з повідомлень від німецького командування, як наприклад, про
те, що німецькі підводні човни потопили в північній частині Атлантичного океану
50 тисяч тонн. Це означало, що було потоплено торгові та вантажні судна
союзників. Через 3 години програма переривалася, щоб передати повідомлення:
«Наші підводні човни потопили ще 80 тисяч тонн в середній частині Атлантичного
океану.» Ці новини перекладалися на кілька мов. Румунська редакція була однією
з багатьох, радіостанція вела також мовлення чеською, словацькою, угорською,
сербо-хорватською мовами, а також японською та італійською, тобто мовами країн
Осі.»
Передачі були короткими, не
більше 15 хвилин, і являли собою, фактично, добірку новин. Юстін Люба розповів
про зміст програм радіостанції «Радіо Дунай» і про робочу обстановку. «Ми
записували новини, які потім повторювали.
Але там не було надто багато годин мовлення. Деякі матеріали ми читали в
прямому ефірі, інші записували, але не на магнітну стрічку, тоді її ще не було,
а на вінілові платівки. Найбільшою проблемою було те, що в разі помилки,
псувалася вся платівка, тому в студії була купа цих зіпсованих вінілових дисків. Якщо
диктор помилявся, платівку викидали і починали запис знову. Було
нелегко. Німецькі секретні служби забезпечували радіостанцію «Радіо Дунай»
останніми новинами з країни, але про це було заборонено говорити. Казали: «з
надійних джерел», як правило це було агентство новин DENA (Deutsche
Nachrichtenagentur). Колектив редакції складався із німців з Румунії, саксів
або швабів, які говорили румунською і звичайно, німецькою, що була їх рідною
мовою, які перевіряли тексти і слідкували за тим, щоб новини читали правильно.»
Після 23 серпня 1944 року був сформований так званий «національний уряд» у вигнанні, до складу якого входили
провідні члени ультраправої політичної організації орденського типу «Залізна гвардія» і невдовзі виник конфлікт
між урядом Хорії Сіми та іншими румунами у Відні. «Радіо Дунай» став каналом,
через який уряд Сіми звертався до румунів. Юстін Люба
розповідає про ті чвари. «У Відні був створений «національний
уряд». Щойно спалахнув
конфлікт між лідером легіонерів Харєю Сімою і генералом Йоном Гьорге, який був
послом маршала Йона Антонеску в Берліні, котрий не був легіонером. Генерал Йон Гьорге був кар’єрним військовим, вихованим в дусі
антикомуністичної традиції румунського народу, в той час як Сіма представляв легіонерів,
ультраправу політичну організацію. Генерал Йон Гьорге був професором Школи війни в Бухаресті за спеціалізацією «Управління діями підрозділів
танкових військ», був знаменитістю. Він казав: «Ми воюємо проти «Совєтів», але не дозволимо,
щоб нами керували легіонери. Румунський народ не поділяє легіонерські ідеали, румунський народ,
за допомогу своїх Збройних сил поклав на місце Рух легіонерів,
які повстали проти державного ладу». Це тертя між генералом Йоном Гьорге та Хорією Сімою мало місце у Відні, а німці не знали,
кому віддати керівництво нового уряду, щоб зібрати своєрідний опір проти наступаючої Радянської армії.»
Юстін Люба згадав і про
напружену зустріч між румунськими студентами у Відні та Хорією Сімою на тему
створення так званої «Національно-визвольної армії». «Нам не сподобалося те, що
цей національний уряд набув легіонерський характер після того, як німці
врешті-решт зробили свій вибір на Хорії Сімі. Вони відсторонили генерала Йона
Гьорге, якого ми підтримували, вважаючи його справжнім представником
антикомуністичної румунської армії. Німці віддали перевагу Хорії Сімі і
попросили його прийти й поговорити зі студентами, переконати їх увійти в
національну армію. Однак все закінчилося повним провалом, ніхто не записався,
окрім двох-трьох дівчат, студенток медичного факультету, які подали заявку
кажучи: «Ми лікарі, можемо працювати в лікарні, і робимо це, тому що ми
медики», решта студентів відмовилися записуватися. Хорія Сіма взяв папір,
зім’яв і викинув кажучи: «Мені соромно за вас, ви не розумієте, що ви робите».
А ми відповіли: «Нам дуже шкода». Так пройшла наша зустріч з Хорією Сімою, який
залишив приміщення грюкнувши дверима.»
Останнім завданням румунських військ під час Другої світової війни було знищення ретранслятору
радіорелейного зв’язку радіостанції «Радіо Дунай», яке румуни успішно виконали.
Цим і закінчилися дії Румунії на фронті Другої світової війни.