Радіо Бессарабія
У жовтні 1939 року керівництво Румунського радіо прийняло рішення створити «Радіо Бессарабія», у діапазоні 291,2 метри, потужністю 20 кВт
Steliu Lambru, 14.10.2019, 06:13
Радіо Румунія від початку було національним проектом. Було частиною зусиль румунського суспільства, спрямованих на
освічення та інформування населення. Охоплення сигналом всієї
території також було частиною стратегії консолідації нової румунської держави
після об’єднання у 1918 році з Королівством Румунія всіх територій компактного проживання румунського населення, які раніше входили до складу сусідніх багатонаціональних імперій.
Таким чином, окрім центральної радіостанції у Бухаресті, яка розпочала
мовлення 1 листопада 1928 року,
були створені територіальні радіостанції у Клужі, Яссах та Кишиневі. Головним завданням територіальної радіостанції у Кишиневі, Бессарабії, була боротьба з антирумунською
пропагандою, яку здійснювала Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка через радіостанцію
Тирасполь, яка вела
трансляцію з 1930 року.
У Кишиневі була створена перша територіальна радіостанція Румунського радіо,
оскільки сигнал з Бухареста був досить слабкий. Кишинівська радіостанція ретранслювала
програми з Бухареста та мала кілька годин на тиждень місцевої програми. Так,
Рада директорів Румунського товариства радіомовлення на своєму засіданні 29
жовтня 1937 р. затвердила проект створення Кишинівської радіостанції під
назвою «Радіо Бессарабія», у діапазоні 291,2
метри, потужністю 20 кВт.
У 30-их роках ХХ-го
сторіччя Гьорге Крісбешану працював техніком на Радіо Румунія і взяв участь у встановленні
радіотехнічного обладнання в Кишиневі. В інтерв’ю Центру усної історії Румунського
радіо, записаному в 1997 році, він пригадував, як тривала робота над запущенням
«Радіо Бессарабія». «20-кіловатний передавач демонтували та перевезли до Кишинева. Поїздка
тривала близько двох днів. Один день ми їхали до Бакеу, а з Бакеу поїхали до
Ясс, де ми заїхали у двір і там зупинилися, щоб заправити машини. Були
чотиритонні вантажівки – Інтернаціонал, Форд, Плімут та Додж, адже Румунське
радіо тоді мало лише американські машини. Звідти ми поїхали до Кишинева, розвантажили
усе устаткування і хлопці, які були радіотехніками, взялися за монтаж, будівля була
готова до встановлення антени. Нас було по двоє в кожній вантажівці, плюс два
легкові автомобілі. На одному приїхав генеральний директор Лулу Йонеску та
технічний директор Лохан. Після завершення монтажу усі повернулися до Бухареста,
за винятком осіб, які залишилися для забезпечення експлуатації.»
Після початку монтажних
робіт у журналі «Radio Universul» від 1 жовтня 1938 року зазначалося: «З 1
січня 1939 р. радіослухачі з Бессарабії зможуть слухати румунську мову та музику і
для цього їм не будуть потрібні великі приймачі, а прості, доступні всім пристрої. Щогла передавача у Кишиневі вже
готова і є приводом гордості для місцевих жителів. Установка технічних засобів
завершиться найближчим часом, так само й облаштування студії, розташованої в
центрі Кишинева, по вулиці Пушкіна». 8 жовтня 1939 року «Радіо Бессарабія»
розпочало трансляцію і той самий журнал «Радіо Універсул» писав 3 листопада
1939 року: «після введення в дію радіостанції у Кишиневі спостерігається
помітне збільшення кількості абонентів з Бессарабії та Молдови. Звичайно, всі
хто має детекторний або ламповий приймач можуть слухати румунські передачі в чудових
умовах приймання».
Але діяльність «Радіо
Бессарабія» припинилася наступного року. Після ультиматуму, наданого Румунії в
червні 1940 р., Радянський Союз окупував румунську територію між Прутом і
Дністром, тобто Бессарабією. Серед втрат, яких тоді зазнала Румунія, були люди
та обладнання радіостанції. Було втрачено 90 тис. абонентів і 150 мільйонів
леїв, тобто 50% бюджету, який становив 300 мільйонів леїв. У червні 1941 року
Румунія звільнила Бессарабію, втрачену за рік до цього, а 25 червня 1941 р. «винищувальні
батальйони» НКВС мали завдання, між іншим, знищити багато важливих будівель,
які було неможливо евакуювати. Більше того радянці без суду розстрілювали тих,
хто працював на радіостанції, вважаючи їх «зрадниками та агентами румунського
імперіалізму», а їх тіла були знайдені в закинутому колодязі.
Гьорге Крісбешану пригадав
побачене на «Радіо Бессарабія» після звільнення у 1941 році. «Коли почалася
війна, я служив у І-ій бронетанковій дивізії, зокрема 1-ій танковій роті, яка зайняла
Кишинів. Наступного дня після звільнення Кишинева я взяв із собою двох
озброєних солдатів і поїхав на радіостанцію. Ми орієнтувалися на щоглу, одна
щогла була підірвана і залишилася лише одна, яка була видна з пагорба, де ми зупинилися.
Пішли пішки і коли дісталися туди побачили, що радіостанція була замінована,
але не знищена повністю. Я сповістив генерального директора Радіомовлення через
мотоцикліста, який поїхав до Генерального штабу в Бухаресті, сказав прислати машини,
щоб забрати радіостанцію та що залишилося. Приблизно через чотири дні ми
повернулися, щоб побачити, що сталося. Приїхав генеральний директор Йонеску, там
було чотири вантажівки та два легкові автомобілі з необхідними людьми. Потім я повернувся
до своєї частини і поїхав переслідувати росіян у напрямку Одеси.»
Після 1941 року «Радіо
Бессарабія» не відновило мовлення, а її місію перейняло на себе Радіо Ясси. З
грудня 2011 року Румунське радіо знову присутнє на медіа-ринку Бессарабії з
радіостанцією Радіо Кишинів.