Початки румунської державності

Румунська середньовічна держава з'явилася пізно на політичній карті Європи, у другій половині 14 століття.

Warning: Trying to access array offset on null in /home/web/rri.ro/public/wp-content/themes/rri/template-parts/content.php on line 98
Steliu Lambru, 30.09.2013, 00:00

Румунська середньовічна держава зявилася пізно на політичній карті Європи, у другій половині 14 століття. Історики пояснюють її повільне народження політичними аргументами і соціально-економічними перетвореннями, повязаними з нестабільністю, викликаною міграцією. Румунський простір разом із північно-слов’янським були періодично піддані дестабілізуючим наслідкам вторгнень турецько-монгольських народів з Азії.

Початки формування Волощини між Південними Карпатами і Дунаєм, це будучи ядром майбутньої румунської держави створеної у другій половині ХІХ століття, були темою палких дебатів через відсутність джерел. Упродовж часу виникли менш чи більш обґрунтовані припущення, а це робить важким розуміння цього тривалого і складного процесу для середньо освіченої людини. Модною теорією в останні роки про створення Волощини була куманська (половецька) теорія історика Нягу Джувара. Він розраховує на послідовний вплив мігруючої популяції половців щодо виникнення державності Волощини.

Історик Матей Казаку спеціалізувався в середньовічній історії. Він є науковим співробітником Національного центру Наукових Досліджень у Франції і викладачем в Національному Інституті мов східних цивілізацій (INALCO) в Парижі. Матей Казаку показав нам стадію дотеперішніх досліджень про формування Волощини в археології: “Були зроблені розкопки в Куртя-де-Арджеш і Кимпулунг, де були виявлені руїни господарських будівель і старої церкви від 13 століття. Тутешні правителі чи князі мали певний статус. Однак після ретельного дослідження було виявлено, що вони увійшли в світловий конус великої історії. До тих пір, вони жили в “усному” суспільстві, тобто у періоді первісної дописемної культури. Ми дізнаємося про наявність цих волоських князів чи правителів лише після окупації хрестоносцями Константинополя в 1204 році та інтеграції цих територій до величезної папської стратегії залучення язичників і розкольників, які проживали на півночі і півдні від Дунаю. Вони були румунами і православними, і проживали у камяних та деревяних будинках. Половці та інші корівники проживали на берегах Дунаю, на берегах малих річок, що впадають в Дунай, де й залишили слідів. А їхні могили, яких налічується всього 13 по всій Волощині, знаходяться особливо на сході. Звідси й висновок, що центр половецької влади був на сході, в Добруджі та Південній Бессарабії. Якщо Волощина була б заснована половцями, то столиця не могла бути у Куртя-де-Арджеш, в горах, і держава не називалася би Волощиною (румунською мовою – Мунтенія), що означає “земля гірських людей”, а була б десь в Каракалі чи Лехліу, де жили половці, а не в самому серці Карпат”.

Варіантом, на якому зійшлися більшість істориків, є той, що у Волощині чи на півдні сучасної Румунії були два державні утворення: підкарпатське північчя, контрольоване румунськими елітами, і дунайський південь, під контролем половців. На картах вказується назва Куманія на сході і Південна Волощина. Історик Шербан Папакостя розповідає докладно, що саме це означає: “Від ріки Олт на схід, у західній географії латинською мовою фігурує територія під назвою Куманія. Із сучасного Арджешського повіту та Олтенії почалася експансія румунської держави, створеної у часи господаря Басараба І. Ми не розглядаємо зараз його походження, а важливу історичну роль, яку він відіграв. Він ототожнюється з румунською державою і сприяє її створенню. Але назва Куманія фігурує до пізнього періоду як Імперія степів. Протягом тисячоліття, ми були в сфері впливу, іноді навіть домінації, цієї Імперії степів, де почергово проживали азіатські народи. Експансія румунської держави почалася в 13 столітті на схід, до території, що фігурує в західній географії під назвою Куманія, Чорна Куманія будучи західною частиною, а Біла Куманія будучи північно-східна частина Чорного моря. Цей процес розпочався проникненням у Карпати лицарів Тевтонського ордену в 1211 році, а в 14-му столітті цей процес продовжився, у співпраці з сином Басараба, антитатарським альянсом Королівствами Угорщини та Польщі. Цей союз відкинув Золоту Орду на схід. Чорна Куманія була назва, під якою були відомі Волощина, від ріки Олт на схід, і Молдова».

Матей Казаку нагадав і про наявність історичних артефактів, що підтверджують Куманію як важливе державне утворення зони: “Наявність цієї Куманії підтверджується топонімікою. Там де ми зустрічаємо такі назви населених пунктів як Береган, Бурназ, Телеорман, відомо, що там проживали половці, бо це старі турецькі назви. Історик Ніколає Йорга дуже добре запримітив це. З одного боку, йдеться про цю частину на півдні Волощини, Береган, аж до Дунаю і Північну Добруджу. З іншого, йдеться про заселені румунами райони, з такими назвами як Влесія та Влашка. Так само у Банаті (на заході сучасної Румунії) фігурують словяни оселені тут із давніх і нових часів. Половці, перед ними печеніги, та інші народи проживали на рівнині, пасовищах і на берегах малих річок. Вони проживали там і домінували місцевим румунським населенням рибалок і землеробів, вони залишили сліди в топоніміці і були асимільовані”.

Політичне створення Волощини під час останньої чверті 13-го і 14-му ст. залежало, як у більшості випадків, від внеску місцевого населення і міграційних народів. У цьому випадку, румуни та половці створили собі державу, яку самі собі уявили.