Повсякденне життя румунського королівського дому

Королі і королеви, принци і принцеси завжди були в центрі уваги. Правителі, загалом, були в центрі уваги, тому що соціологічна теорія стверджує, що зміни в суспільстві ініціюються елітами.

Steliu Lambru, 13.06.2022, 08:15

Королі
і королеви, принци і принцеси завжди були в центрі уваги. Правителі, загалом, були в
центрі уваги, тому що соціологічна теорія стверджує, що зміни в суспільстві
ініціюються елітами. Наявне загальноприйняте сприйняття про те, що королі і королеви, принци і принцеси є привілейованими, що у
них все під рукою. Проте, сприйняття суверана
та його будинку як місця, де повсякденне життя є як в будь-якому іншому будинку, зустрічається рідше.

Румунський королівський дім за 80 років свого
існування мав і суворих та примхливих правителів. Після того, як комуністичний
уряд змусив короля Міхая I зректися від престолу 30 грудня 1947 року і залишити
країну, була створена комісія для інвентаризації всього майна, яке йому
належало. Це була змішана комісія, до складу якої входили спеціалісти,
історики, критики та мистецтвознавці, а також робітники комуністичної партії.
До складу комісії входив також історик та мистецтвознавець Раду Богдан, член
Комуністичної партії ще перед 1945 року. У 1995 році в інтерв’ю Центру усної історії
румунського товариства радіомовлення Раду Богдан сказав, що можливість увійти в
королівський палац і побачити все, що належало королівському дому, була нагодою
відкрити для себе повсякденне життя румунських королів. Перше місце де він зайшов був замок Пелеш,
резиденція короля Румунії, розташована в місті Сіная: «Коли я натрапив на архів в замку Пелеш і побачив,
про що йде мова, мій головний інтерес протягом мого кілька місячного перебування
у Пелеші, полягав у тому, щоб задовольнити свою цікавість. Я дуже багато читав.
Для мене це був надзвичайний досвід. Я виховувався у культі короля Кароля II,
якого вважали «князем румунської культури», в моєму дитинстві панувала
постать Карола II. Раптом я знайшов приватні щоденники палацу, і там мені
відкрилася таємна сторона історії, яка здавалася мені захоплюючою.»

Всупереч тому, що
можна було уявляти, те, що було в замку Пелеш, скоріше відповідало звичайним
культурним стандартам, до яких міг мати доступу пересічний румун. Деталі подає Раду Богдан: «Бібліотека замку Пелеша мені не здавалася незвичайною. Скоріше бібліотека замку Бран
була вражаючою, з книгами, підписаними самою королевою Вікторією. Я бачив там кілька виняткових видань. У Пелеші я пам’ятаю, що були заповнені полиці книгами, виданими «Королівськими фондами». «Королівські фонди» видавали:
№ 1 тиражем 50 примірників для Кароля II, № 2 для принца Міхая. Окремі книги були підписані людьми, яким не був відомий той факт, що не можна було дарувати королю книгу з власним автографом, не можна робити подарунок з власним підписом королю
Англії, наприклад. Король Англії не дає автографів і не отримує книги з автографами.»

Потрапивши в королівські палаци, Раду Богдан увійшов у казковий світ, але де панувала щоденна буденність. Він знайшов особистий щоденник короля Кароля II із щоденними записами. Він також знайшов інші
документи, які показали йому, що люди, які керували країною, мали цілком нормальне життя. Проте ідеологічна лютість
призвела до справжніх актів вандалізму, – ствердив Раду Богдан: «Комуністи зробили все можливе, щоб розтоптати культ монархії, не виявляли
жодної поваги до пам’ятних об’єктів, до спогадів, пов’язаних з монархією.
Наприклад, швидко розібрали кабінет Кароля I, який зберігся саме як в день його смерті. Багато автографів було
стерто з книг. Особливо королева Марія підписувала свої книги, і багато
було стерто після того, як книги були доставлені до Бухареста і розповсюджені по різним бібліотекам. Отже, інтер’єри, предмети, меблі чи будь-що, що мало
відношення до монархії, не були шановані.»

Найбільше Раду
Богдана вразило повсякденне життя важливих людей. У те повсякденне життя правителів входив також певний безлад, якого можна знайти в домі
будь-якої звичайної людини: «Цікаво те, що сама
монархія зберігала свої документи безладно, валяючись, у всяких скриньках. Не
знаю, чи то були коробки дамських капелюхіх, але
були й квадратні коробки зі замком. Щоденники
королеви Марії мали замки під ключем. Там було все,
від різних петицій до листів від
Йорги, Гоги, дипломатів, від королів. Справжній безлад.»

Королі мають нормальне повсякденне життя, і це більш очевидно сьогодні ніж будь-коли. У випадку королів Румунії історія розкрила жорстоким способом румунам цю частину їхнього буття.