Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Плоєштська республіка

Плоєштська республіка

Steliu Lambru, 05.09.2016, 08:11

8 серпня 1870 року, о 4 годині ранку, дві конспіративні
організації провели таємну
зустріч в місті Плоєшти, де обговорювалося повалення монархії на чолі з Каролєм Гогенцоллерн-Зігмарінгеном і монархії в Румунії та встановлення республіки.
Змовники планували зайняти телеграф та сподівались на підтримку армії і населення кількох великих
міст.

Ініціатори, на чолі з лівими, або «червоними»
лібералами, були розчаровані правлінням принца
Кароля і урядовою нестабільністю протягом 1866 року, коли він зійшов на
королівський престол, а також в 1870 році. Не менш важливу роль зіграла війна
між Францією і Німеччиною, що
почалася 19 липня 1870 року і завершилася капітуляцією Франції 10 травня 1871 року. Війна викликала хвилю симпатії до Франції та, відповідно,
неприязні до німця Кароля.

Але ініціатори змови не
наважилися втілити свій план в життя через нерішучість низки офіцерів. Однак
плоєштські змовники на чолі з майбутнім генералом Александром Кандіано-Попеску
вирішили перейти від слів до дій та захопили префектуру і телеграф. Перед
натовпом в кілька тисяч осіб Кандіано-Попеску проголосив повалення Кароля і
оголосив себе префектом повіту Прахова. Після виступу Кандіано-Попеску натовп
попрямував до місцевої військовій частині з тим, щоб озброїтися. Однак
начальник військової частини відмовився надати бунтарям зброю, після чого
натовп попрямував до в’язниці і випустив усіх в’язнів. Але врешті-решт
переворот зазнав невдачі оскільки
директор телеграфу в місті Предялі перервав зв’язок з Бухарестом. У той же
вечір, військові заарештували 400 підозрюваних, в тому числі провідних
лібералів Йона Бретіану, Єуджена Караду, Ніколая Голеску. Лідер плоєштських
повстанців був затриманий у місті Бузеу. Плоєштська республіка зазнала краху проіснувавши менше одного дня. 41 особу було заарештовано, всі вони
постали перед судом, але урешті-решт були виправдані.

Навіть якщо ця змова була
короткочасною і висміяна відомим румунським сатириком Йоном Лукою Караджале в комедії «Пан Леоніда
віч-на-віч з Реакцією» та в новелі «Народ», Плоєштська республіка мала особливе
значення для розбудови румунської політики на стійких основах. Сільвія Мартон,
викладач Факультету політичних наук Бухарестського університету вважає, що цей
путч був неминучим через труднощі в роботі румунської держави. «Усі сценарії
були можливими, головні ініціатори Плоєштської республіки, Кароль I-й,
консерватори, прихильники помірних політичних ідей, різні інші ліберали, всі
вони були на початку і вважали, що все потрібно будувати, треба багато чого
зробити, спостерігався своєрідний волюнтаризм, що мав численні негативні
наслідки. Вони хотіли створити новий парламент і новий устрій – республіку, але
без особливої рішучості. Принаймні вони прагнули створити систему, в якій
парламент грав головну роль. Сам Кароль шукав своє місце, він ще не розумів дуже
добре загальну ситуацію. І Бретіану був переконаний, що він робить добру справу
і намагався домінувати у всіх урядах, до складу яких входив. Консерватори також
намагалися сказати своє слово. Урешті-решт всі, у тому
числі й виразники революційного руху 1848 року, були дуже голосними і абсолютно
переконані в правоті своїх ідей.»

Сільвія Мартон
представила основні тезиси, які поділяли ініціатори Плоєштської республіки.
«Можна розглядати цю спробу державного перевороту, принаймні так її назвало
тоді звинувачення, як форму реакції проти консерваторів. Не стільки за
республіку, скільки проти консерваторів і, можливо, проти короля прусського
походження Кароля Гогенцоллерна. Дві карикатури у публікації «Гімпеле»,
радикальний і дуже прогресивний ліберал, найкраще зображують тодішні соціальні
реалії. Йшлося про соціальну реакцію ініціаторів Плоєштської республіки, які
вимагали скасувати привілеї. Старі дворяни були, в принципі, на боці
консерваторів, Ласкер Катарджіу був помірним політиком. Старі землевласники
зберегли свою політичну роль, були обрані і переобрані, були активними на
політичній сцені. Тоді спостерігалася дуже соціальна і демократична чутливість.
Навіть і вони використовували визначення демократ, що означало кінець привілеїв, бояр, як єдиних політичних діячів. Це була своєрідна реакція буржуазії.»

Плоєштська республіка стала
початком зміни ставлення політичного класу до держави, до реформ, до короля.
Сільвія Мартон розповідає: «Александру Йоан Куза був ще живий, у засланні, але тричі
обраний в кількох округах. Він відмовляється від мандатів, відправляє елегантні
листи відмови посісти посаду, дякуючи за те, що люди його вибрали. Але
представники руху 1848 року, ліберали, радикали, «червоні» є противниками Кузи. Всі ці «червоні»
вважали Кузу, як і Кароля, авторитарним правителем. Кароль був авторитарним
лідером, приймав рішення нехтуючи парламентом, так само, як Куза неполюбляв
дебати. Кароль став новим Кузою, а це було неприйнятним. Ліберали вважали, що
зосередження зосередження надто багато владних повноважень в руках виконавчої
влади є небезпечною тенденцією. Тому вони більше схилялися до
республіканської форми правління, в якій уряд несе відповідальність за свою
діяльність перед парламентом. І починаючи з 1870-1871 років вступає в силу
відповідальність уряду, становище почало покращуватися. Однак за кілька років
була перевизначена й роль Кароля, він створював і розпускав уряди.»

Румунська демократія стала
міцнішою після так званої Плоєштської республіки, як останній спазм процесу
створення сучасної, демократичної румунської держави. Невдовзі, у 1877-1878 роках, Румунія здобула
незалежність і стала королівством, а політичне життя увійшло в нормальне русло,
забезпечуючи стабільність та ефективне управління країною.