Острів Зміїний

Острів Зміїний знову привернув увагу громадськості 25 лютого 2022 року, на другий день після початку російсько-української війни.

Steliu Lambru, 14.03.2022, 07:06

Острів Зміїний знову привернув увагу
громадськості 25 лютого 2022 року, на другий день після початку
російсько-української війни. Напередодні російський бойовий корабель
наказав українським прикордонникам острова здатися, і після короткого
обстрілу острів був захоплений. Ця агресія повернула до
обговорення історію єдиного острова в Чорному морі, його екосистеми та заселення.

Розташований за 20 морських миль або
за 44 кілометри від місця де Дунай впадає в Чорне море, Острів Зміїний – це вапнякова скеля, позбавлена ​​води
та дерев, з бідною рослинністю, очеретом та степовими травами. Його
назва походить від маленьких неотруйних водяних змій, які водилися
тут. Його площа становить 17 га, з півночі на південь – 440
метрів, а зі сходу на захід – 662 метри. Через складні суворі
умови життя острів не має постійних мешканців крім прикордонників.

У
епоху античності острів використовували як пункт для рибальства. Давні греки
називали його «Білий
острів», «Левке»
або «Острів Ахілла». У XVI сторіччі острів переходить до складу Османської
імперії, а у 1829
році, після підписання Адріанопольського мирного договору, Росія анексувала
острів, а у 1842 році побудувала тут маяк. У
1878 році, Румунія здобула острів разом
з дельтою Дунаю та Добруджею після підписання Берлінського мирного договору. У 1940 році після анексування
Бессарабії та Північної Буковини радянською владою, острів залишається
румунською територією.

1948 року, після підписання
Паризького мирного договору від 1947 року, мало місце перше захоплення чужої
території після Другої світової війни Радянським Союзом. Через укладений
протокол від 4 лютого 1948 року та акту приймання-передачі
від 23 травня того ж року, Румунія втрачає острів. Слід уточнити, що
відповідні документи так і не були ратифіковані. 25 листопада 1949 року відбулося
друге захоплення чужої території: дунайський кордон між Румунією та Радянським
союзом був встановлений по каналу Мусура, західніше від впадання в море
Кілійського гирла дельти Дунаю.

Едуард Мезінческу колишній заступник
міністра закордонних справ Румунії підписав документ про уступ острова. У 1994
році він згадав обставини, в яких відбулася передача острова: «1948-го року я одержав наказ від Анни
Паукер, в якому зазначалось, що при встановленні кордону з СРСР, забули вказати
про передачу Радянському Союзу острова Зміїний. Анна Паукер, міністр
закордонних справ Румунії, стверджувала, що радянська влада порушила це питання
й було вирішено, віддати острів Зміїний Москві. Разом з Профіром, міністром
громадських робіт, я відправився до Тулчі й далі до Суліни, аж до острова, щоб підписати
акт приймання-передачі острова. На острові, радянська влада була представлена
послом і заступником міністра закордонних справ, а також військовими
посадовцями. Під відкритим небом стояв стіл, на якому лежав акт. Ми були
запрошені підписати його. Я сказав, що перед тим як розписуватись, хочу знати,
що саме передаю. І таким чином я зобов’язав всіх обійти пішки острів. Цією
вигадкою я трохи відклав підписання документа.»

У 1999 році Центр усної історії
Румунського товариства радіомовлення записав інтерв’ю з адміралом Константіном
Некула, начальником управління безпеки румунського судноплавства в Чорному морі
під час Другої світової війни: «Після
23 серпня 1944 року, коли розпочалась делімітація державного кордону між Румунією
та СРСР, мене відрядили до Суліни, щоб взяти участь, разом з іншими двома
радянськими офіцерами у делімітації морського кордону. Я поїхав до Суліни, але
не отримав жодних вказівок через брак спеціалістів. Мені було сказано, що буде
встановлена карта, але мені не було відомо де пролягатиме кордон і як це
робитиметься. Мені сказали, щоб я провів переговори з радянськими офіцерами й
уникав будь-якого конфлікту з ними. Я зустрівся з ними в Суліні, коли вони вже
закінчили визначення кордону. Поставили опорний пункт на півночі від порту
Суліна, десь на відстані приблизно 1,5 км і сказали мені, що там пролягатиме
кордон: по Кілійському гирлу дельти Дунаю. Вони забрали всю дельту, яку
утворювало Кілійське гирло. Вони розташували опорний пункт так, щоб лінія, що
йде на схід, перпендикулярно до узбережжя, проходила південніше острова
Зміїного. Таким чином острів увійшов до їх складу. Вони склали досьє з картою
та документ, який я відмовився підписувати. Я сказав їм, що не уповноважений
підписувати жодну уступку території або встановлювати певний опорний пункт.»

Після розпаду Радянського Союзу в
1991 році, Острів Зміїний перейшов до складу України. 3 лютого 2009 року Міжнародний суд у
Гаазі виніс вердикт у справі між Україною та Румунією про делімітацію
континентального шельфу та виключних економічних зон у Чорному морі. Румунія
отримала суверенну юрисдикцію над площею 9700 квадратних кілометрів, тобто 79,34%
спірної ділянки, а решта дісталася Україні.