Основні моменти історії ВСРР
У 1932 році пролунали перші радіопередачі французькою та англійською мовами, які складалися із новин та заміток на злободенні теми.
Steliu Lambru, 02.11.2015, 09:56
Радіопередачі іноземними мовами Румунського товариства радіомовлення були спрямовані, спочатку, на інформування дипломатичного корпусу в столиці Румунії. У 1932 році пролунали перші радіопередачі французькою та англійською мовами, які складалися із новин та заміток на злободенні теми. Під час війни, служба іноземних мов Румунського радіомовлення повідомляла іноземців про хід подій на фронті і настрій населення. Після війни, Служба іноземних мов набула більшого значення і отримала назву Департамент передач для закордону. Особи, які володіли іноземними мовами були прийняті на роботу для просування у світі комуністичної Румунії. Подібно всім ЗМІ та державного апарату, і Радіомовлення стало частиною суспільства комуністичної моделі, його первісна місія будучи спотворена.
У 1950 році, Серджу Левеску закінчив навчання в французькому ліцеї в Бухаресті і був прийнятий на роботу до французької редакції Радіомовлення, з великими труднощами, тому що його батьки не були робітниками. У 1998 році, редактори Центру усної історії Румунського Радіомовлення запитали Серджу Левеску, яким було його місце в редакції і як проводилася видавнича діяльність: Персонал був малочисельним в той період і видавнича діяльність проводилася наступним чином: редакція мала завідуючого та ще кілька осіб, два перекладачі та два коректори. Останні мали право виправляти та забезпечити відповідність тексту перекладеного на французьку мову із румунським текстом, якого складали в інших редакціях. У той період, ми не проводили ніяку видавничу діяльність у редакціях іноземних мов, всі тексти ми отримували від двох центральних редакцій: редакції із іноземних питань та редакції із внутрішніх питань. Працівники цих двох редакцій складали тексти, які потім вручали нам працівникам редакцій іноземних мов, а ми тільки перекладали тексти, що виходили в ефір. Це були новини, коментарі та інші замітки, які ми перекладали. Перекладач перекладав текст, а потім коректор перевіряв його з точки зору мови та відповідності з оригіналом. Цей текст вручався дикторам, які читали і записували їх для ефіру. Передачі тоді записувалися, нічого не робили ми у прямому ефірі, принаймні, що стосується передач для закордону. Тексти друкувалися на друкарській машинці в трьох примірниках: один примірник був для диктора, який читав його, інший примірник був у коректора, який супроводжував диктора до студії, і третій вручався іншій особі, яка не працювала у тій редакції, і яка, тоді коли виходила в ефір відповідна передача, слухала її, щоб переконатися, чи все прочитане диктором відповідає написаному тексту.
У 1955 році, англійка Марджорі Негря вийшла заміж за румуна Ставраке Негря і обидва вони оселилися в Румунії, де були прийняті на роботу в англійській редакції Департаменту передач для закордону. Марджорі Негря була спікером і коректором, як вона розповіла в 1997 році: Коли я прибула до Румунії, відправилася до ЦК партії. Вони сказали мені, що якщо я хочу оселитися в Румунії і працювати тут, то вони рекомендують мені працювати в Радіо. Я здала кілька практичних іспитів, тобто виправила текст перекладений перекладачем. І потім стала й спікером. Працювала я спікером і політичним коректором багато років і це була цікава річ. Я читала переклад і перевіряла чи він політично правильно написаний. У мене були хороші відносини з усіма, я не вміла добре розмовляти румунською мовою, і тому це було важко для мене, але в цілому все було гаразд.
Бували такі ситуації, коли ідеологічний тиск слабшав. Серджу Левеску згадав про таке. Це сталося 20 липня 1969 року: Моментом неполітизованої зустрічі у нашому департаменті був момент коли Армстронг здійснив посадку на Місяць, ми зібралися в кабінеті головного редактора Гортензії Роман, щоб слухати трансляцію у прямому ефірі по радіо. Ми були дуже схвильовані: Мають ще 100 метрів, ще 50 метрів… і у момент посадки, ми разом з Гортензією Роман стрибнули від радості.
У 1950 році, коли була прийнята на роботу в Радіо, Марія Ловінеску працювала спочатку в Редакції з іноземних питань Департаменту передач для закордону, але потім працювала в італійській редакції. У 1995 році, вона згадала про діалог зі слухачами за посередництвом листів: Спочатку листів від слухачів не було багато. Потім їх стало надходити більше. Тому що вони задавали дуже багато запитань. Вони були зацікавлені в тому, що відбувається в Румунії. Це, як правило, були листи від певної аудиторії, я не можу сказати, що вони походили від дуже широкої соціальної сфери. Але тих, хто зверталися до нас і писали нам листи, цікавила румунська народна музика, румунська культура. Ми складали багато репортажів про курорти і красу країни. І вони хотіли дізнатися як можуть дістатися туди. Політичні питання цікавили їх менше або зовсім не цікавили. Про це вони могли краще дізнатися із преси.
Після 1989 року ВСРР реорганізувалася на демократичних принципах нового інформаційного радіоканалу. Її історія є проблематичною, такою якою була історія Румунії та інших країн Центральної та Східної Європи після 1945 року.
