Операції з іноземною валютою Секурітаті
Незважаючи на свою пихату риторику щодо переваги над капіталістичним режимом, комуністичний режим був упродовж свого існуваннязалежнимвід нього.
Steliu Lambru, 04.02.2013, 12:49
Незважаючи на свою пихату риторику щодо переваги над капіталістичним режимом, комуністичний режим був упродовж свого існування залежним від нього. Комуністичні економіки намагались здобути від звязків з капіталістичним світом максимального прибутку за умови, коли вони не сягали навіть половини з ефективності капіталістичної економіки. Валютний голод був постійним у всіх країнах соціалістичного табору. Румунія не була винятком. З огляду на те, що соціалістична економіка не могла задовольнити потребу в ресурсах, комуністичний режим в Бухаресті змусив репресивний апарат, тобто Секурітатю, “заробляти” гроші.
Операції з іноземною валютою румунської політичної поліції Секурітаті до цих пір залишаються загадковими для більшості румунів. Саме тому, дослідження історика Флоріана Бану в архівах Національної рада з вивчення архівів Секурітаті є початковою сторінкою в історії румунських секретних служб часів комунізму: “Питання про операції з іноземною валютою почали ставитись для Секурітаті в 50-х роках. У перші роки після заснування були труднощі, властиві будь-якій інформаційній службі, більше того політичній поліції, як Секурітатя. Потреба у іноземній валюті не була такою великою з огляду на те, що були розірвані торговельні відносини із Заходом. З середини 50-х років, разом з відкриттям на Захід та відновленням торговельних звязків з Францією, а потім з Німеччиною та Великобританією, ставилось питання іноземної валюти. Спочатку, іноземна валюта отримувалась через повернення майна румунських громадян, які вирішили жити на Заході. Всю цю валюту із Заходу треба було доставити в країну для чого були залучені і їхні спадкоємці у Румунії. Такі операції не були великого масштабу вони були випадковими. У кінці 50-х років з’явилась можливість отримати іноземну валюту конфіденційними каналами Секурітаті в обмін на видачу еміграційної візи. Частина єврейської та німецької громад вважала, що майбутнє в Румунії є досить невизначеним і похмурим і вирішила емігрувати. “
Іноземна валюта була однією з найважливіших цілей для режиму. Таким чином, її не можна було залишити напризволяще. Флоріан Бану: “Румунська держава мала монополію на всі грошові суми у іноземній валюті, які вважалися державною власністю і вона повинна була отримувати їх. Було розроблене дуже суворе законодавство в цій сфері, а суми, які переберала секурітатя були здані на зберігання в Державний банк у спеціальний рахунок. На 31 липня 1965 року сальдо у валюті становило 6 857 000 доларів. Перейняття грошей здійснювалось за допомогою оперативно- технічних засобів. Офіцери, які переберали гроші, деякий час виплати здійснювались готівкою, носили з собою мікрофони, переговори зареєстровувались і можливість взяти частину грошей була майже нульовою. Секурітатя могла використовувати 20% грошей, цей відсоток використовувався в оперативних цілях, наприклад, на виплачення іноземних донощиків і закупівлі оперативної техніки із Заходу. Було закуплено і мисливські рушниці для посадових осіб режиму.”
У часи режиму очоленого Ніколає Чаушеску з 1965 по 1989 роки, Секурітатя намагалась збільшити можливості отримання іноземної валюти. Але й способи її збору. ”Починаючи з 70-роками наполягалося на тому, щоб іноземну валюту отримували через банківський переказ, придбання грошей готівкою менше використовувалось, але й цей спосіб продовжив використовуватись і в 80-і роки. Такими операціями займались офіцери зовнішньої розвідки. Після 1978 року, коли вся система розвідки Румунії була переокреслена після дезертирства Пачепи (заступник румунської контррозвідки), все змінюється. У цьому напрямку створюється спеціальний підрозділ по валюті. В кінці 70-х років були також збільшені іноземні операції через підвищену потребу, яку відчував комуністичний режим внаслідок зовнішньої заборгованості. У 70-х роках були нафтові шоки, перший у 1973 році, другий 1979-1980 рр.. Надмірна хімічна промисловість, втрата деяких зовнішніх ринків і підвищення процентів на суверенні борги наклали величезний тиск на румунську державу.»
Історик Флоріан Бану навів приклад шляхом якого Секурітаті вдалося повернути певний відсоток грошей: “Вони почали давати чіткі вказівки про типи операцій з іноземною валютою з якими вони погоджуються. Наприклад, повернення сум у іноземній валюті з конфіденційної комісії наданої румунською владою іноземцям, котрі сприяли укладенню вигідних контрактів з румунською стороною. Як поступали? Румунська держава бажала експортувати трактори в Іран. Щоб виграти аукціон румунська держава надавала високопосадовій іранській особі комісію. Після укладення контракту та його виконання відповідну посадову особу контактували офіцери Секурітаті, які стверджували, що упродовж розгортання контракту були додаткові витрати. Їй казали, що частина грошей має бути повернутою. І чиновники поступалися. Якщо посадова особа отримувала хабара у 10% офіцери Секурітаті казали їй, що з наданих 10% слід повернути 5%. І отримували ці гроші, які переказували в країну.”
Операції з іноземною валютою Секурітаті не змогли зупинити безладдя комуністичної системи. Але навчили людей, які після 1989 року, перейняли велику частину ринкової економіки в Румунії.
