Ніколає Йорга – видатний румунський вчений-історик
Видатний історик Ніколає Йорга є одним з тих, хто досі вважається у суспільстві яскравою постаттю, котра відіграла особливу роль у долі румунської нації.
Steliu Lambru, 13.01.2020, 06:32
Видатний історик Ніколає
Йорга є одним з тих, хто досі вважається у суспільстві яскравою постаттю, котра
відіграла особливу роль у долі румунської нації. У конкурсі «Великі румуни»,
організованому в 2006 році суспільним телебаченням Ніколає Йорга посів 17-е місце зі 100. Однак, крім індивідуальних позитивних якостей, Йорга мав і недоліки, а
одним із них було те, що він вважав себе головним освітянином нації.
Ніколає Йорга народився в
1871 році у місті Ботошань, на північному сході Румунії, у родині адвоката. Після
завершення місцевого коледжу він поступив до Яського університету, успішно
закінчив його та продовжив навчання в Італії, Франції та Німеччині, де захистив
докторську дисертацію. Йорга був рідкісним поліглотом, який легко опановував іноземні
мови. Він торкнувся найрізноманітніших тем румунської та всесвітньої історії, а
також філософії історії. Він був великим публіцистом, написав близько 20 тисяч статей у пресі, та здійснив не
менш вражаючу науково-дослідну роботу в галузі історії, видавши 1200 окремих
книг та брошур. Він був культурним представником течії «сівачів», які
прославляли образ селянина.
З політичної точки зору він був консерватором,
антисемітом та прихильником авторитаризму. Ніколає Йорга став одним із засновників
Націонал-демократичної партії, а напередодні Першої світової війни був
прихильником вступу Румунії у війну на боці держав Антанти: Франції,
Великобританії та Росії. Професор і близький друг майбутнього короля Кароля II-го,
до «камарильї» якого приєднався наприкінці 1930-х років, у 1931 році видатний історик став прем’єр-міністром Румунії. Гордовитий Ніколає Йорга мріяв стати головним
вчителем румунської нації через переконання, що він наділений винятковою
освітньою місією.
У 1999 році в інтерв’ю Центру
усної історії Румунського радіо історик Еліза Кампус розповіла, що обожнювала Йоргу і вважала його взірцем
у житті та еталоном професійної гідності. «На Історичному факультеті основним
предметом була Всесвітня історія, яку викладав наш видатний вчений-історик
Ніколає Йорга. З самого початку я мала гарні стосунки з ним, бо побачивши мене
в траурі після смерті мого батька, він на перших курсах запитав мене, чи
потрібна мені допомога, додаткові заняття чи можливість заробити більше грошей.
Я тоді щойно влаштувалася вчителькою в школі, тобто вже мала додатковий дохід.
Відтоді він дуже уважно ставився до мене, завжди запрошував мене до себе
додому, щоб займатися в його бібліотеці. Я мала з ним дуже гарні стосунки до
закінчення Історичного факультету.»
Націоналіст старого гарту,
часів ХІХ століття, Ніколає Йорга вступив у конфлікт із легіонерами, націонал-радикальними
фашистами, що призвів до смерті їх лідера Корнеліу Зелі Кодряну в 1938 році.
Легіонери часто звинувачували історика у смерті їхньго лідера. Журналіст Пантелеймон
Візіреску, шанувальник Йорги, у 1996 році спробував пояснити ситуацію, в якій виник
конфлікт між двома сторонами. «Ніколає Йорга, після того, що сталося, тобто вбивства
(задушення) Кодряну, на конференції Королівського фонду, перед присутніми
сказав: «Я хотів дати легіонерам поради, як батько, а не обезголовити!» Була
велика різниця між тим, що робив Кароль, намагався їх придушити, та порадами,
які надавав їм Йорга. Я зрозумів, що таке отрути і які хороші методи можна було
застосувати, що молодь заслуговує на поблажки.»
Історик
літератури Габріель Цепеля вперше побачив Ніколая Йоргу 1 грудня 1933 року,
коли йому було 17 років. У 1999 році в інтерв’ю Румунському радіо Цепеля
розповів, що побачив історика і на публічних зборах Фронту Національного
Відродження, тоталітарної партії, що перебувала під контролем короля Кароля II. Переконаний
демократ, Габріель Цепеля зазначив, що часто інтелектуальні здібності людини не
рівні його характеру, а Йорга є прикладом у цьому плані. «Пригадую, як
сьогодні, Йоргу, з його патріаршою бородою, одягненого в синю уніформу,
королівського радника, члена Фронту Національного Відродження. Деякі особи з
величезною культурною аурою довели, що з політичної точки зору вони не здатні
накласти «вето» на особисті амбіції, в даному випадку на амбіції короля. І вони
закрили очі на імітацію процедур, до якої вдаються диктатори, тобто скасування
політичних партій, скасування демократії, а у певний момент навіть початку
флірту з гітлерівською системою та нехтування традиційними союзами.»
Ніколає Йорга
також неодноразово виступав по радіо. Інженер Паул Штірбей у 1994 році розповів
про виступ історика зі студії Румунського радіо у 1940 році. «Він мав текст та завжди говорив і вільно. Я також слухав його прилюдні лекції, на яких він завжди відступав
від тексту і говорив про різне. Не завжди прямо, а так, з натяками. Пригадую, що
одного разу в студію прийшов гендиректор Ніколає Серецяну, який особисто сів за
пульт у студії. Він весь час тримав руку на кнопці, боячись, що Йорга скаже щось проти німців, які на той час перебували в нашій країні, а ми були германофілами.»
27 листопада
1940 року легіонери увірвалися в помешкання Йорги, відвезли його у ліс Стрежніку
і вбили. Такою була доля людини з надзвичайними інтелектуальними здібностями,
але котра стала жертвою власної гордовитості та складного періоду популярності екстремізму,
який він теж заохочував.