Незалежність Румунії, 140 років потому
10 травня 1877 року Румунія проголосила свою незалежність, будучи однією з 20 країн на карті Європи з цим статусом.
Steliu Lambru, 31.07.2017, 03:26
10 травня 1877 року Румунія проголосила свою незалежність, будучи однією з 20 країн на карті Європи з цим статусом. Незалежність була наслідком міжнародної обстановки, а також більш ніж 50 річних зусиль докладених всім румунським суспільством. Це сталося після російсько-турецької війни 1877-1878 років, у якій взяла участь і румунська армія.
Разом з істориком Бухарестського університету імені Спіру Харета, Соріном Крістеску ми розглянемо міжнародні європейські рамки довоєнних років: «Міжнародна обстановка була визначена набагато раніше, з огляду на те, що в 1875 році спалахнуло повстання в Боснії і Герцеговині, а потім в Болгарії проти османського панування, яке стало дуже важким за рахунок сильних податків. Жахливе придушення повстання мало як наслідок, поетапне надання гарантій від великих держав Європи і змусило Росію почати війну проти Османської імперії. Було дуже добре відомо, що війна закінчиться перемогою росіян, вони були фаворитами, але для Росії однією з цілей було повернення трьох південних повітів Бессарабії. І румунський уряд, який повинен був піти на такий поступок вважався опозицією зрадником народу і країни». Це була найскладніша ситуація для Румунії. Майореску сказав, що тільки ліберальний уряд міг справитись з таким складним питанням і залишитися сильною ліберальною партією.
Румунія не має письмову Декларацію про незалежність, а ні формального проголошення. Ми запитали Соріна Крістеску чому Румунія не має такого важливого документа? «Так вирішили тодішні посадовці. 9 травня треба було дати відповідь на інтерпеляцію в парламенті. Все було прекрасно влаштовано, була інтерпеляція в Сенаті та Палаті депутатів, і міністр закордонних справ повинен був дати відповіді на інтерпеляції, який підписав румунсько-російську Конвенцію, тобто Михаїл Когелнічану, який повинен був взяти на себе відповідальність щодо втрати трьох повітів. На наступний день, 10 травня, в день, коли відзначалося 11 років від приходу Кароля до Бухареста відбулося офіційне проголошення незалежності, тобто офіційне святкування незалежності. Згодом комуністична історіографія відокремила 9 травня від 10 травня, щоб не стало самостійним святом. Це було найкраще досягнення цієї історіографії, «найкраще» в негативному смислі. Безперечно, незалежність була проголошена і святкована 10 травня 1877 року.
Чи була Румунія готова до війни? Сорін Крістеску розповідає: «Судячи події в перспективі, це була підготовка, яку важко уявити для країни з обмеженим потенціалом і бюджетом, 100 мільйонів леїв доходу і 100 мільйонів леїв витрат. Але незалежність була метою Кароля з моменту його сходження на престол в Бухаресті. Почалась підготовка. Були закуплені німецькі гармати Krupp. Першу батарею гармат король купив за свої гроші. Але ясно, що навряд чи можна говорити про змістовну і реальну підготовку. Але це був надзвичайний настрій, дуже особливий, як зазначають австро-угорські звіти. Вони порівнювали Кароля з білим конем, який бив копитом землю, бажаючи сміливо піти в бій, і мріяв про королівську корону. На прохання австро-угорського дипломата, щоб Румунії воювала з турками проти росіян, Кароль відповів, що таке неможливо. Турки погано поводились з румунами, відколи він прийшов в Румунію. Рішення боротися на стороні турків було б непопулярним, і рішення воювати проти турків мало підтримку всієї країни. Так що настрій був дуже особливим.
Румунія здобула незалежність після війни 1877-1878 років та Добруджу. Сорін Крістеску вважає, що, в цілому, Румунія виграла: «Добруджа була отримана взамін на три південних повіти Бессарабії. Можна було отримати більше, якщо румунські лідери дали б три повіти з підписами, що були згодні з обміном. Можна було отримати і Південну Добруджу і деякі міста на правому березі Дунаю. Але оскільки такого не сталося, отримано тільки нинішню Добруджу. Але не можна було дати підпис на три південні райони Бессарабії: якщо Румунія була визнала, що віддає три райони здобуті 1856 року на Європейському з’їзді в Парижі, яке право мала би претендувати на всю територію між Прутом і Дністром, захопленою Росією в 1812 році, тобто всю Бессарабію? Безумовно, Румунія отримала область, хоча і посушливу, менш родючу, але з великим виходом до моря, що повністю змінило економічну і політичну історію Румунії. З цієї точки зору, війна 1877-1878 років була успіхом, і неминучим етапом без інших варіантів, протягом всієї історії Румунії.
Протягом 140 років незалежності, Румунія пережила важливі зміни: зазнала демократичні і тоталітарні режими і впровадила кілька моделей економічного розвитку. Здобута великою ціною незалежність в останню чверть ХІХ-го століття залишається еталоном румунської держави, юридичним і символічним
