Народні суди
Друга світова війна закінчилася в 1945 році, та правосуддя почало діяти після багатьох років різного роду злочинів.
Steliu Lambru, 04.04.2022, 08:26
Друга світова війна закінчилася в 1945 році, та правосуддя почало діяти після багатьох років різного роду злочинів. Війна принижує все людське, а жертви завжди потребують справедливості, навіть якщо це зроблено пізніше. Найжахливішим злочином, який був скоєний, був геноцид, і міжнародне право ввело його в юриспруденцію всього людства, що карається найсуворішими покараннями.
Але коли справедливість здійснюється не демократичним режимом, а тоталітарним, як це був комуністичний режим, справедливість має бути відокремлена від ідеологічного зловживання цим режимом. Це сталося і у випадку народних судів в Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Румунії та Угорщині, країнах, окупованих радянськими військами. Спеціальні суди також були засновані в Європі, куди радянська армія не ввійшла, наприклад у Франції, Бельгії, Нідерландах та Греції.
У Румунії народні суди з’явилися відповідно до закону № 312/1945 про переслідування та покарання винних у катастрофі країни або військових злочинах. Народні суди, популістично названі так, фактично провели судові процеси, притягнувши багатьох військових злочинців до відповідальності та засудивши їх. Було два такі суди, один у Бухаресті та один у Клужі, які судили злочини, скоєні режимом Хорті у Північній Трансільванії. Загалом народні суди провели судові процеси над близько 2.700 обвинувачених у військових злочинах, з них 668 було засуджено. Бухарестський суд засудив 187 осіб, решту 481 вирок виніс Клузький народний суд. Найвідомішим судовим процесом у Бухарестському народному суді був той від 17 травня 1946 року, коли групу підсудних у складі Йона Антонеску, колишнього глави румунської держави в 1940-1944 роках, Міхая Антонеску, Пікі Васіліу та Георге Алексіану було засуджено до страти за військові злочини і розстріляно. Ще 19 підсудних було засуджено, з них 6 засуджено до смертної кари без присутності на судовому засіданні та 3 – до смертної кари, вирок яких змінено на довічне ув’язнення.
Режим Антонеску звинуватили у депортації та вбивстві близько 280 тисяч євреїв і близько 25 тисяч ромів у таборах у Придністров’ї. Клузький народний суд покарав 370 угорців, 83 німців, 26 румунів і 2 євреїв і виніс 100 смертних вироків, 163 довічні та інші тривалі терміни ув’язнення. Військові злочинці, які дожили до 1964 року, скористалися амністією, запропонованою режимом. Однак, практику народних судів копіювали з ідеологічних міркувань. Комуністичний режим зобов’язався чинити справедливість і скористався обставинами війни, щоб поширити звинувачення на своїх противників. Традиційні судові процеси почали вживати форми радянського правосуддя.
У 1999 році Центр усної історії Румунського товариства радіомовлення записав інтерв’ю з священником Константіном Ходороаге, який розповів, як він підтримував антикомуністичних бійців у регіоні Арджеш. Ходороаге спостерігав, як групи комуністичної партії використовували форми класового судочинства для боротьби зі старим режимом: «По долині річки Топологулуй почала дію ця організація комуністів, почала боротьба проти пересічних людей, поміщиків, заможних людей. І був там адвокат Петреску, який ходив від села до села та проводив такого роду народний суд. Вони покликали людей до села Шуїца, де був осередок поміщиків, він покликав там полковника Канарі, відому родину Мінкулеску, професора Мінкулеску. Почали судити всіх. Вони там створили такого роду народний суд.»
Під час радянської окупації в культурному середовищі з’явився спосіб розв’язання особистих антипатій. Письменник Пан Візіреску в 1997 році розповів, як він спостерігав масові зміни в культурному середовищі. За допомогою власної інтуїції він уникнув такого судового процесу: «Я бачив, як йдуть справи, я бачив, що відбувається, Віктор Ефтіміу очолив Товариство румунських письменників. Єфтіміу вимагав у тебе статтю та оповідав, що він обідав з якимись радянськими офіцерами, які були чарівними та з якими довго розмовляв, вони дружили. А потім закликав письменників, у тому числі й мене, щоб ми виправдали наше ставлення під час війни. Я зрозумів, що це пастка, і не пішов. Ті, хто відгукнувся, їх відразу ж віддали до Народного суду.»
Народні суди в Румунії судили зокрема вчинки, несумісні з людською гідністю. Масові вбивства мирного населення та великих етнічних груп під час Другої світової війни надали їм повні повноваження судити тих, хто вчинив геноцид.