Музей повсякденної історії
Музеї - це публічні чи приватні культурні простори, де люди мають можливість побачити різні експонати та пережити минулі часи.
Steliu Lambru, 11.10.2021, 05:59
Музеї – це публічні чи приватні культурні
простори, де люди мають можливість побачити різні експонати та пережити минулі
часи. Музей – це своєрідна машина часу, притулок від повсякденного світу, від
рутини та від обов’язків, які має кожен з нас. Вони також схожі на місця
паломництва, де люди шукають відповіді на старі нові запитання.
Ми звикли бачити в музеях експонати пов’язані з життям імпозантних діячів,
великих полководців, великих політичних лідерів, культурних особистостей, або з героїчними чи виняткові моменти. Але музеї – це також сховища повсякденних, на
перший погляд, незначних предметів, якими оточують себе люди. І цей звичайний всесвіт
не менш важливий, ніж всесвіт унікальних або особливих предметів. Звичайні
предмети стають особливими, тому що мінливість часу робить їх такими. Музеї є
спеціалізованими, але навіть великі музеї, що мають відношення до пам’яті суспільства,
нації, можуть зберігати колекції особистих та сімейних речей. І Національний
музей історії Румунії не є винятком.
Заснований у 1970 р. Національний музей історії
Румунії є спадкоємцем румунської музейної традиції історії та археології, що
з’явилася у другій половині 19 століття. У Національному музеї історії Румунії
були зібрані найвідоміші скарби, насамперед з дорогоцінних металів, адже це те
місце, де можна було забезпечити безпеку та видимість цих експонатів. Музей
працює в одній з найбільш репрезентативних будівель у центрі Бухареста, а саме в
колишньому Поштовому палаці, що робить його доступним для відвідувачів.
Але політика Національного історичного музею також
спрямована на доповнення вже існуючої спадщини приватними колекціями. Нещодавно
одна з найбільш шанованих румунських естрадних співачок Коріна Кіріак передала
Національному музею історії предмети зі своєї особистої колекції. Коріна Кіріак,
народилася у 1949 році в родині музикантів, її батько був композитором і
професор бухарестського Національного університету музики, а мати – піаністкою
та викладачкою у цьому ж навчальному закладі.
Підписуючи договір дарування, директор музею
Ернест Оберландер-Тирновяну, підкреслив, що історію однаково творять як постаті,
так і звичайні люди та їхні предмети. «Зрештою, історія – це наше життя, життя
кожного з нас. Наше життя день за днем минає і перетворюється на історію. Звісно,
не всі це усвідомлюють, але я переконаний, що тим, що робить пані Коріна
Кіріак має відчуття приналежності до
історії. І я можу підтвердити це серед іншого і як шанувальник пісень, які вона
виконувала протягом десятиліть. У ландшафті румунської естрадної музики 70-х – 80-х
– 90-х років пані Коріна Кіріак дуже легко помітна як нетрадиційний персонаж.»
Подарована Коріною Кіріак колекція предметів має значення й з огляду на її популярність,
що може бути прикладом для інших власників предметів спадщини. Ернест
Оберландер-Тирновеану зазначив: «Коріна Кіріак є представницею покоління, яке
багато чого зробило у тяжкі та складні часи. І крім таланту, витонченості та зусиль,
які доклала Коріна Кіріак має дуже важливу особливість, яку ми всі
повинні цінувати: вона також свідома громадянка. Те, що відбувається сьогодні,
є доказом її відповідальності перед сім’єю, перед тими, хто їй передував, а
також за її власну роботу. І я вважаю, що немає кращого місця для презентації,
збереження, оприлюднення цих документів, які вона подарувала Національному
музею історії, ніж цей заклад. Тут їхній дім і я був би щасливіший, якби ще
багато співгромадян наслідували приклад пані Коріни Кіріак. Тут ми маємо доказ
того, що маємо справу з великою співачкою, вільною людиною, людиною,
відповідальною за спадщину, яку вона отримала і вирішила, що Національний музей
історії є найкращим місцем для зберігання та презентації.»
Коріна
Кіріак зізналася, що її спогади з дитинства про музеї та бажання поділитися
своїм особистим скарбом з іншими спонукали подарувати сімейні цінності музею. «Цілий рік я готувалася, думала над тим, що робити з цими надзвичайно важливими для мене предметами. І я зрозуміла, що усе життя подорожувала з батьками або
наодинці по музеях світу, що їхнє місце не вдома, у папці, а десь у музеї. Я
постукала у двері музею і запитала чи не хочуть вони договір дарування 1915 року з сухим штампом та
портретом короля Фердинанда? Я сказала, що у мене також є диплом бакалавра моєї бабусі-вірменки
з 1901 року виданий в Адапазарі, Туреччині. І мало-помалу, в розпал спеки цього літа, працівники музею прийшла до
мене додому і ми почали їх вибирати. Я дуже рада, що особливо документи моїх
батьків, бабусь і дідусів і навіть мої відтепер будуть виставлені в музеї, їх зможуть побачити всі без
необхідності запрошувати додому.»
Національний
музей історії Румунії також є музеєм повсякденної історії не тільки
національного масштабу. А Коріна Кіріак також зробила внесок у його колекцію.
