Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Масове вбивство румунів у Північній Буковині

Масове вбивство румунів у Північній Буковині

У результаті окупації Північної Буковини Радянським Союзом, влітку 1940 року,мала місце депортація румунського населення і етнічна чистка в регіоні.

Steliu Lambru, 02.05.2016, 02:08

У
результаті окупації Північної Буковини Радянським Союзом, влітку 1940 року,мала місце депортація румунського населення і етнічна чистка
в регіоні. У 1930 році із загальної кількості населення Буковини румуни
складали 44%, українці 29%, а німці,
поляки, євреї та роми становили решту, 26%. Радянська
влада застосовувала від насильницьких методів
дислокації румунського населення аж до масового вбивства. Румунське незахищене
цивільне населення було змушене або підкорятися наказам їхати в Сибір без
отримання дозволу на повернення в місяця свого народження,
або тікати до Румунії. Невинні люди зіткнулися з вибором, що міг означати
кінець. І, для деяких з них, так і сталося.

Історик
Паул Морару з Університету імені Лучіана Благи з міста Сібіу вважає, що радянська політика не ставила собі за мету
тільки класову боротьбу, яку проводила ідеологія
радянського режиму, але і знищення етнічної різноманітності: На відміну
від інших регіонів Радянського Союзу, репресія була спрямована
проти певних етнічних груп. Репресія була заснована
не тільки на класовій підставі, а й на етнічній,
враховуючи, що придушення румунів сприяло
денаціоналізації та втраті територій. Більшістю тих, хто були
депортовані або знищені радянською владою були румуни.
Правда і те, що постраждали й інші етнічні групи, але менше.
Євреї страждали також, особливо сіоністські євреї з
Чернівців або дуже багаті. В основному говоримо про етнічну чистку серед румунського населення, особливо молодих людей, яких не могли
вбити. Радянський Союз потребував молодих людей, які були відправлені на роботу на підприємства, що знаходились всередині Союзу.

Буковина була провінцією, котра, на протязі
своєї історії,ніколи не належала Росії або Радянському Союзу. Буковина була ядром
молдовської держави заснованої всередині 14-го століття марамуреськими
румунами.Між часом вона була предметом спору між Польщею і
Молдовою. У 17-му столітті, на короткий час, Буковина перейшла під контроль Османської
імперії, а 1775 року була анексована Австрію. У 1918 році Буковина об’єдналася з Румунією. Історик Павел Морару
підкреслив, що буковинці зіткнулися не тільки з новим режимом, але і з його жорстокістю: Режим,
який прийшов на Північну Буковину був зовсім чужим. Мешканцям Бессарабії були відомі практики східного сусіда, оскільки
Бессарабія була включена до складу Російської імперії. Для буковинців це був повністю чужий режим, і йшлося
про
українізацію і русифікацію населення та перехід до зовсім іншої системи життя.
Ці зміни супроводжувалися репресіями.

Румуни Буковини,
які не погодились залишитися під радянською окупацією або бути засланими
в Сибір, вирішили втекти в Румунію. Але
радянський режим не поважав волю народу, особливо
свободу пересування. І закриття кордону було знаковим у цьому сенсі. На початку
1941 року НКВС розповсюдив слух, про те, що режим дозволяє
мирному населенню перетнути кордон до Румунії. 1 квітня група в складі близько
3000 румун із сіл долини річки
Серету вирушила до кордону з наміром перейти в Румунію. У 3
км від румунського кордону, радянські прикордонники наказали зупинити колону.
Люди проігнорували попередження, і солдати відкрили вогонь вбивши невідому кількість мирних жителів. Ті, що вижили були вбиті уколами багнетів. Після різанини, як убиті, так і поранені були поховані в братських могилах,
чоловіки, жінки і діти. Заарештованих допитували,
катували і розстрілювали. Радянські архіви згадують про 20 жертв,
в той час як незалежні оцінки говорять, що від 200 до 2000 людей було вбито.

Історик Павел
Морару вважає, що масові вбивства і депортації не були випадковими,
кон’юнктурними, а й цинічним і одіозним розрахунком влади:
Радянські практики були засновані на судових рішеннях, прийнятих швидко.
9 липня 1940 року було застосоване рішення про створення військових судів, оскільки все треба було вирішувати дуже швидко. На наступний день, після 9 липня
1940 року, Лаврентій Берія, генеральний комісар державної безпеки і голова НКВС, закликав уряд збільшити ескортні війська.
Військові трибунали
повинні були арештувати якомога більше людей. Чому наполягали
на арешті великої кількості людей? Тому що, згідно зі статистикою,
комуністичний режим в будь-якому куточку світу,знищував 10% населення. Ця статистика підтверджена і в Бессарабії та
Північній Буковині. За рік, за деякими підрахунками, було
депортовано і винищено 12% населення двох провінцій. Населення повинно було
бути лояльним владі, бо лише так можна було розпочати військові
кампанії, можна було легше проводити денаціоналізацію території та її загарбання і показати майбутнім поколінням, що ця територія не була ніколи румунською. Після
чого відбулось економічне загарбання територій. Відразу після
окупації, ринок постраждав, постачання було дуже
поганим.