Магія й румунське кулінарне мистецтво у XVIII столітті
Приготування страв посідає магічну складову, яку історики, фольклористи та антропологи досліджувати, намагаючись зрозуміти культурну вагу кулінарії.
Steliu Lambru, 20.03.2017, 09:58
Приготування
страв посідає магічну складову, яку історики, фольклористи та антропологи досліджували, намагаючись
зрозуміти культурне значення кулінарії.
Магічний розмір приправ та кулінарні секрети були наявні також у румунській кухні кінця
XVIII початку XIX століть. Однак, їх звичайне представлення не є досить
привабливим. Але якщо існує розповідь про них,то успіх гарантований.
Історія займається й розповідями, але коли література йде на поміч, минуле стає цікавішим.
Письменниця
Дойна Рушть створила історичну вигадку. Її остання книга П’ятничний
кіт – це розповідь про історію, магію, загальний настрій та
кулінарне мистецтво на рубежі XVIII – XIX століть.Ідея написання книги виникла як завжди
від архівних досліджень. Дойна Рушть: Я знайшла документ часів Константіна
Хангерлі, який розповідає про відомого кухаря. Завдяки його кухарській
майстерності чимало бояр бажали придбати собі цього кухаря. Невеликий на зріст
циган був власністю ворнички Екатерини Гречану (ворник – придворний чин). Було важко комусь іншому взяти його,
оскільки документи, посвідчували, що Василь син Андрейки, тобто цей кухар, який народився на
помісті родини Гречану, був рабом цієї ворнички. Незважаючи на це Хангерлі,
чужинець, який з’явився там лише два місяці наперед, зумів присвоїти його, що
було неймовірною для того часу подією, оскільки Гречану посідала значне місце в
суспільстві. Був відкритий судовий процес. Хангерлі поставив очевидців заявили перед митрополитом,
що життя кухаря надзвичайно важке у помісті Гречану, що він нещасливий. Отже, добрий
господар Хангерлі звільняє його з рук Гречану й, будучи великодушною людиною, дає
ворничці взамін інших двох циган.
Які страви готував цей легендарний кухар, якому господар не дозволив покинути
палац та за яким так шкодувала ворничка Гречану, що навіть подала скаргу до суду з метою повернути його їй? Було написано
багато документів, навіть митрополит втрутився. Вартість цього кухаря сягнула
вартості двох інших людей. Дойна Рушть відмічає: Я почала думати про
страви, які міг готувати той кухар, думати про Екатерину Гречану, що вона залишилася без цього кухаря та що вона намагалася зібрати грошей, щоб відкупити його. У цей час
роздумів, випадково я зустрілася з автором книжки про комах. Ця зустріч
нагадала мені про період моєї молодості, коли я захоплювалась книгами з зоології Середньовіччя. Дилемою цього
автора була, що незважаючи на те, що написав науковий твір, він подумав
вмістити рецепти натураліста Конрада Гесснера до власного твору. З нагоди цієї
зустрічі, я пригадала, що чимало цих рецептів вживалося у кухні моєї
бабусі. Фактично все, що існує в цій книзі про магію, у певній мірі відомо й
звичайній людині. Отже, я почала працювати над збірником рецептур, який є одним з головних розділів Книги шкідливих
страв.
Найдавніша рецептура румунських страв зберігається в Національних архівах і датується часів Константіна Бринковяну, тобто стосується періоду початку
XVIII століття. У своїй праці Дойна Рушть скористувалася ідеями румунської
кухні того періоду. Румунська кухня
відзначалася різноманітністю смачних страв, які готували з рубленого м’яса а
також численними тістечками з горіхами, горіхи й мед мали широке застосування в
праці кухарів. За часів фанаріотів, як і Бринковяну досить часто споживали
різноманітні фаршировані котлети. Котлети, виготовлені з м’яса раків
поливали сливовим оцтом, або оцтом виготовленим з квітів різних троянд. Досить популярною була мусака. Існувала традиція, яка
збереглася до наших днів, фарширування курей або качок. М’ясо поливали медом,
посипали корицею. Майже не існувало жареного непідготовленого медом або цукром
м’ясо. Суміш солодке, кисле, гостре була на першому місці в фанаріотській та румунській кухнях.
Персонаж твору
Дойни Рушть натхнений самою авторкою книги, з прочитаних книг та спогадів. Авторка є водночас оповідачкою, персонажем, істориком,
чарівницею й кулінарною артисткою: Головний персонаж є жінка, яка пригадує одну з подій своєї молодості. Це
спогад освіченої людини XVIII століття, яка володіла латинською та стародавньою
грецькою мовами, то мовами, якими володіла й я сама в молодості. Базуючись на
цих знаннях, вона робить перші кроки в магії, магії Сатора й пише книгу про
рецепти шкідливих страв, яка зводить з
розуму жителів Бухареста. Кухар, якого викрав Хангерлі здобуває цю книгу й готує для мешканців палацу страви за її
рецептурою. Мешканці Бухареста, у свою чергу, готують ті ж самі страви. Кухар
випікає коржі, в тісто яких додає олію троянди, що збуджує сміх, але який перетворюється на хворобу та всі
жителі Бухареста ніби збожеволіли.
Книга
П’ятничний кіт є роздумом про своєрідне поєднання науки, вигадки й
магії, є формою життя людини. Ця книга допомагає нам також краще пізнати минуле.