Легенда румунської журналістики – Ноєль Бернард
Небагато імен румунської журналістики періоду з 1945 по 1989 рр. користувались таким великим престижем, як Ноєль Бернард.
Steliu Lambru, 10.09.2018, 10:06
Небагато імен румунської журналістики періоду з 1945 по 1989 рр. користувались таким великим престижем, як
Ноєль
Бернард. Всі, хто знав і пам’ятав його не тільки як директора Радіо Свобода, але також як приклад
послідовності у популяризації та захисту прав людини та професійної непідкупності.
Ноєль Бернард народився в Бухаресті в
1925 році від єврейського батька та австрійської католицької матері. У 1940
році він покинув Румунію з сім’єю, щоб поселитися в Палестині. Після війни він
емігрував до Великобританії і переїхав до Федеративної
республіки Німеччина, де
став директором румунської служби Радіо Совбода. Його вважають орієнтиром радіожурналістики за
збалансованість , спокій, суворість та наполегливість, з якими він розглядав реалії
комуністичної Румунії до 1981 року, коли помер у віці 56 років.
Його смерть стала справжнім ударом
для колег, друзів і слухачів. Есеїст Вірджіл Єрунка написав тоді некролог, який зачитав біля мікрофону Радіо Свобода, запис, якого Центр усної історії румунського радіо тримає в своїх
архівах: Біографія Ноєля Бернарда має щось із простоти світла долі. Він народився і помер у
студіях Радіо Свобда. Тобто в Румунії. Тому що,в уявному просторі студії була
встановлена справжня Румунія, в яку Ноєль Бернард, цей помірний агностик, вступив як в релігію. Дивна релігія з мільйонами
невидимих віруючих, які з країни, заблокованої історією та нещастям завжди чекали його, як порятунок. Парадокс полягає в тому, що Ноєль Бернард ніколи не проповідував. І все ж
таки, країна чекала його слів з турботою, яка перевершувала холодний тон спілкування. Є таємниця
покликання. Покликання Ноєля Бернарда полягало в тому, щоб протистояти брехні та
говорити правду. По суті,
говорити правду, значить брати найпростіші слова і розмістити їх
таким чином, щоб кожне з них йшло за серцевим биттям слухача. Це не означає говорити поверхово, а надати слову той таємний вимір, що дає самій правді
необхідну вагу, необхідне покликання, гідне
вкорінення. Все без акценту, без величі.
Ноєль Бернард знав, як робити якісну пресу,
оскільки любив цю професію,
що означало не лише прагнення бути кращим, але поставити насамперед принципи, з
якими будь-яка людина знайомиться з дитинства: пошук правди, повага, гуманізм: Хто слухав Ноєля Бернарда – чи є хтось, хто його не слухав? -
він не зможе забути його голос. Голос, в якому раптом збігалися чітке висловлювання, сила ідеї, повага до вчинків. Іноді не бракувала іронія або ознаки дивування, але ці химерні риторичні фігури
ніколи не відступали від елегантної гідності. Ноєль Бернард був більш ніж хорошим журналістом. Можливо деякі можуть бути несприйнятливими до цієї пристрасті дивитися на реальність. Ми
відповімо їм
словами поета Пола Валері: правду можна
здобути лише за допомогою пристрасті».
Радіо Свобода була в роки комуністичного режиму, який ставав все більш чорним, з
наближенням його кінця,
не тільки важливим засобом інформації, а й справжнім соціальним медикаментом. Все це завдяки тому ж Ноєлю Бернарду: «Ми зазначимо також, що секрет Ноєля Бернарда полягав у тому,
що він з пристрастю шукав правду. Ноєль Бернард не був ідеологом, він був втіленням
спраги румунів звідусіль до справедливості і свободи. Завдяки йому, Радіо Свобода ставала трибуною прав людини, до якої кожен приходивзі своїми проблемами, щоб був почутим у верхах, там де не доходять скарги. До Радіо Свобода і його директора дійшла петиція страйкуючих гірників Долини Жіу. Може хтось
забути, що під час руйнівного
землетрусу 1977 року румуни легше перенесли страждання і лихо завдяки Ноєлю Бернарду, який перетворив Радіо
Свобода на відкриту студію допомоги?
На похороні
Ноєля Бернарда, слова його друга Вірджіла Єрунки виявили через хвилювання і надію те, що значить
для кожного з нас те, що ми залишаємо за собою: «Якщо інтелект, як говориться, є лише організованою пам’яттю, Ноєль Бернард використовував цей розум для неймовірної тверезості, розуміння і дії. Він перший приходив до свого робочого ательє і останнім залишав його. Все, що могло зацікавити Румунію
прослуховувалось, ретельно перевірялось, щоб було відправлено на хвилях в країну без антен, яка була систематично дезінформована. Мікрофон для Ноєля Бернарда став живим інструментом його інтелекту і пам’яті всіх. Таємниця
смерті в даний час прагне перетворити цю дорогоцінну присутність на шокуючу відсутність в годину розлуки з нашим другом. В ефірі Радіо
Свобода без Ноєля Бернарда, як ніби сльози могли б змити наш біль.
Радіо Свобода не була такою ж і після смерті Ноєля Бернарда, але ті, хто послідували за ним продовжили те, що він почав.
