Кармен Сільва, королева-письменниця
Елізабет Полін Оттілія Луїза де Від народилася 29 грудня 1843 року в герцогстві Нассау, нині земля Рейнланд-Пфальц, на заході Німеччини. Через 26 років, у 1869 році, вона стала королевою Румунії, країни у Східній Європі...
Steliu Lambru, 29.08.2022, 08:46
Елізабет
Полін Оттілія Луїза де Від народилася
29 грудня 1843 року в герцогстві Нассау,
нині земля Рейнланд-Пфальц, на заході
Німеччини. Через 26 років, у 1869 році, вона
стала королевою
Румунії, країни у Східній Європі, яка
майже чотири століття перебувала під
впливом Османської імперії, країни, яка
шукала шлях до модернізації. Вийшовши
заміж за принца Кароля I Гогенцоллерн-Зігмарінгена
через три роки після того, як він зайняв
престол королівства
Румунії у 1866 році, Єлизавета
повністю ототожнювалася зі своєю місією
суверена: вона була поряд
зі своїм чоловіком і
румунською нацією в усі ключові моменти
історії. Брала
участь у лікуванні поранених на фронті
війни за незалежність 1877-1878 рр., заснувала
товариство «Королева Єлизавета», яке
заклало основи системи благодійності
в Румунії, підтримувала
соціальні програми для знедолених.
Сліди участі королеви можна побачити
скрізь в історії Румунії другої половини
19 століття, а
історики написали книги, в яких показали
масштаб її особистості.
Але
королева Єлизавета також була
інтелектуалкою в прямому сенсі цього
слова. Вона була не тільки покровителем
мистецтв в Румунії, а й письменницею та
перекладачем, під сильним впливом
християнської духовності. Вона написала
під псевдонімом Кармен Сільва понад
1000 віршів, 90 оповідань, зібраних у
чотирьох томах, 30 театральних
п’єс і чотири романи. Її
твори
перекладали на румунську
мову такі відомі
імена румунської літератури, як Міхай
Емінеску, Джордже
Кошбук, Міте Кремніц, Адріан Маніу.
Культурні
занепокоєння
та мислення відповідали її фізичній
присутності. Від французького письменника
П’єра Лоті (1850-1923) залишився реалістичний
опис першої королеви Румунії: «королева
була високою,
очі блакитні й трохи невпевнені; вона
уважно дивиться в очі інших, щоб швидше
вгадати їхні думки. Тонкі
дугоподібні брови – дуже
мобільні; гармонійні вуста звикли
посміхатися, показуючи
дуже білі і красиві зуби. Під цим сяйвом
розуму, доброти, щирості, з якою вона
зустрічає своїх гостей, криється тінь
глибокої скромності, наївного здивування,
коли вона
відгукується на прізвисько «Ваша
величність»…
Останні
редакції творів королеви Єлизавети
включають два типи письма, які залишилися
неопублікованими. Йдеться про листування
з її чоловіком Каролем
I у двох томах «З ніжною любов’ю,
Єлизавето…Завжди тобі
вірний, Кароль»,
і книгу роздумів та есе
«Душевні слова».
Письменниця Татяна
Нікулеску прокоментувала книгу
«Душевні слова»
та вказала на духовну глибину королеви,
яка перевершила її образ:
«Перед
тим
як мені довелося прочитати ці два томи,
у
мене була
уява про
досить статичний
образ
королеви Єлизавети, образ королеви-декоративної
жінки, як ми бачимо у фільмах чи біографіях.
Лише листування показало
мені надзвичайну жінку, надзвичайно
живу й тонку у всьому, що вона писала.
Листування, а
також «Душевні слова»,
– це моменти особистих роздумів. Це
підручник історії, це виявлення
основних думок королеви Єлизавети, але
це, можливо й
молитовник,
книга
теологічних
роздумів
або духовний щоденник. Напевно, все в
одному. Ми говоримо
про королеву,
яка наприкінці 19 століття вже мала
згуртовану та живу християнську
духовність, у світі, де лунали
всілякі вагання та
різноманітні дослідження в питаннях
християнської теології та християнської думки».
У
свою чергу, письменниця Таня Раду
показала, як релігійне
виховання королеви
Єлизавети допомогло
їй бути такою хорошою людиною і оціненою
іншими: «Перед нами – цілюща книга за
розміром її автентичності. Королева
Єлизавета підняла дуже
високо планку духовного
досвіду існування, життя, особливо коли
хтось займає провідну роль, у країні,
яка ще формується. Король Кароль
I зіграв цю роль дуже винятково, а тепер
ми детальніше дізнаємося, якою була
роль королеви Єлизавети. Принцеса
Єлизавета отримала надзвичайно ретельне виховання й
далеко за межі звичайного
в князівських будинках того часу.
Прикладом використаних методів було
те, що вона проводила уроки релігії
разом із матір’ю щодня о 6 годині ранку.
Здається, що саме ця сувора
і гнітюча дисципліна зрештою перетворила
її на надзвичайно чутливу
істоту, надзвичайно лагідну та обдаровану
іншим, зберігаючи при цьому авторитарну
силу того, хто має духовне покликання
і керується ним».
Королева-письменниця
Єлизавета відповідала вимогам свого
часу до кінця свого життя.
Вона була поряд
з королем Каролем I 45 років, аж до його
смерті в 1914 р. А 18 лютого 1916 р. вона також
відійшла у вічність, на
72 році життя.
