Йон Мігалакє

Видатний політичний діяч Румунії до 1945 року, вчитель Йон Мігалакє представляв середнє селянство. Він був доброчесною людиною і захисником консервативних цінностей румунського села, але боровся за модернізацію та процвітання всіх...

Steliu Lambru, 14.02.2022, 08:00

Видатний політичний діяч Румунії до 1945 року,
вчитель Йон Мігалакє представляв середнє селянство. Він був доброчесною людиною
і захисником консервативних цінностей румунського села, але боровся за модернізацію
та процвітання всіх, особливо малорозвинутих регіонів.

Йон Мігалакє народився 3 березня 1882 року в с.Тополовень,
що заходиться в 90 кілометрах на північний захід від Бухареста. Син бідного селянина, але з невгамовною
спрагою до пізнання Йон Мігалакє став учителем у 1901 році, коли йому було 19
років. після того як Румунія вступила у Першу світову війну у 1916 році він пішов
добровольцем на фронт як командир роти. Брав участь у бойових діях упродовж 1916-1917
рр., а за свої командирські якості був нагороджений орденом «Міхай Вітязул».

У буремні післявоєнні роки він брав участь в
організації референдуму, на якому румунське населення Бессарабії проголосувало
за об’єднання з Румунією в 1918 році. Після війни він пішов у політику і
заснував Селянську партію, для відстоювання селянських інтересів, найбільшого
соціального прошарку Румунії тих часів. Поява Селянської партії виправдовувалась
також тим, що король Фердинанд І у відомій промові 1917 р. пообіцяв селянам
всеосяжну аграрну реформу. У 1919 році після перших у Великій Румунії виборів
Селянська партія увійшла в коаліцію з Румунською національною партією Трансільванії,
сформувавши уряд на чолі з Александром Вайда-Воєводою. Мігалакє став міністром
сільського господарства та земель. У 1920 р. законом «Мігалакє» було передбачено
передачу у власність сільськогосподарських шкіл 100 га землі, а садівничих шкіл – 25 га
для навчання дітей.

У 1926 році відбулося злиття двох аграрних партій, в
результаті чого виникла Національно-селянська партія (НСП) – найважливіша
політична сила, яка стала головним політичним суперником Націонал-ліберальної
партії. Віце-президентом партії став Мігалакє, а головою – лідер
трансільванських селян Юліу Маніу. Того ж року новостворена партія здобула великий
успіх, перемогла на виборах з найбільшим відсотком і сформувала уряд. НСП започаткувала
політику розвитку сільського
господарства, що випливала з основних тез політичного мислення Мігалакє. До 1930
року він обіймав посаду міністра сільського господарства та земель, а з 1930 до 33 рр. був
міністром внутрішніх справ.

У 1941 році, коли Румунія вступила у Другу світову
війну 59-річний Мігалакє був мобілізований на фронт. Однак пізніше за наказом
генерала Йона Антонеску його повернули в країну. Генерал Константін Дурікан був
ад’ютантом генерала Александра Йоаніціу, начальника Генерального штабу Збройних
Сил Румунії. У 1996 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського Радіо він розповів
про те, як Мігалакє намагалися переконати в тому, що в інтересах Румунії воювати
на боці Німеччини. «Оскільки він був противником дій маршала Антонеску і на боці Маніу,
Антонеску наказав мобілізувати його. І дав йому машину, для супроводу, щоб
показати йому, чому Румунія була на боці німців, за що воює і в що втягнулася.
Звичайно, робити вибір у тій ситуації було дуже важко, тому, кого б з чільних
посадовців не запитали з ким вони вирішили піти, було дуже важко судити про їхній
вибір».

Щойно після війни почався найважчий період його
життя, що став справжнім випробуванням на міцність характеру. На виборах 1946
року в атмосфері напруженості, яка досягла апогею через комуністичні
провокації, Мігалакє виголосив пам’ятну передвиборну промову. Політв’язень Йоан
Джорджеску у 2000 році в інтерв’ю нашій радіостанції розповів про цей виступ,
на якому він був присутній. «Я пам’ятаю, що це була спільна зустріч лібералів і
селян на чолі з Діну Бретяну та Йоном Мігалакє. Вони прибули до міста Кимпулунг
і виступили перед великою аудиторією, де був і я. Пам’ятаю гарне порівняння,
яке зробив Мігалакє. Він сказав: До тепер ми стояли на правій нозі, він мав на увазі
Антонеску, а тепер дехто приходить і каже, що нам слід стати на ліву ногу! Я вважаю
і переконаний в цьому, що потрібно стояти на обидвох ногах!»

Інший політв’язень Цицерон Йоніцою розповів у 2001
році як він відвідав Мігалаекє у 1946 році під наглядом комуністичного уряду. «Перед
тим як ми зустрілися з ним, на нього завели справу, щоб не дати йому можливість
балотуватися від Мушчелського округу. Ми зібрали групу приблизно з 12 осіб з
Бухареста, щоб підтримати його в день суду. Ми приїхали до нього пізно вечором,
він нас прийняв, ми поговорили десь до 11 години ночі. «Хлопці, але ви повинні поспати»,
– сказав він нам. Я сказав йому, що ми прийшли поговорити з ним, і йому нема
чого турбуватися про нас. Потім прийшов один учитель, Бретулєску, який взяв нас
до себе. А Мігалакє супроводив нас уночі до околиці Кимпулунга і сказав нам:
«Ви прийшли до мене в гості, я не міг не провести вас, хіба так можна?» Ось яка
це була людина.»

Засуджений у 1947 році разом з усім керівництвом Національно-селянської
партії Йон Мігалакє помер 5 лютого 1963 року у в’язниці Римніку-Серат, лише за
рік до загальної амністії 1964 року.