Жінки засуджені румунським комуністичним режимом
В антикомуністичному опорі в Румунії взяли участь з відданістю і мужністю чимало жінок.
Monica Chiorpec, 28.03.2016, 12:37
В антикомуністичному опорі в Румунії взяли участь з відданістю і мужністю чимало жінок. Чи то вони підтримували своїх чоловіків, братів або батьків, які брали участь в рухах опору, чи то переплавляли послання до вільного західного світу, багато історій жінок, увязнених в комуністичних вязницях залишалися невідомими. Інститут з розслідування комуністичних злочинів і памяті румунського заслання та Посольство Великобританії в Бухаресті запропонували провести розслідування і виявити ті жіночі особистості, які брали участь в боротьбі проти нелегітимного, репресивного і злочинного режиму. Співставлення з іншими джерелами меморіалістики і працями по спеціальності перетворює інформації про жінок увязнених на найбільш переконливі докази їх травматичного досвіду, що завершилося для більшості з них смертю.
Костянтин Васілеску, науковий дослідник Інституту з розслідування злочинів комунізму і памяті румунського заслання, пояснює важливість цих документів: “Кримінальний реєстр був свого роду “щоденником подорожі”, що супроводжував кожного політичного вязня в слідчому ізоляторі. Насправді, такий документ містив основну інформацію: імя та прізвище вязня, точну дату народження, місце народження, домашню адресу, час арешту, строк покарання, кваліфікацію злочинів, слідчі ізолятори в яких він просидів та іншу інформацію, яка для тих, хто зацікавлений у цьому дослідженні, є дуже важливою. Ми рушили з цих даних, щоб отримати дійсний кількісний аналіз, з одного боку, а також перспективний солідний огляд. Ці документи також можуть мати певні прогалини. Цей документ не є непогрішним, як і більшість документів, виданих колишньою політичною поліцією Секурітатя до 1989 року. Я маю на увазі той факт, що така інформація про судимість може містити й суперечливі та помилкові дані, через те, що їхні укладачі хотіли показати себе, будучи найчастіше учнями репресії у ті часи. І це було відправною точкою: створення такого реєстру “ворогів народу”.
Звіти складені Інститутом з розслідування злочинів комунізму і памяті румунського заслання містять інформації про соціальне походження засуджених жінок. Більшість із них походили з сільського середовища, це будучи природним наслідком ситуації румунського суспільства тих років. Більшість увязнених жінок закінчили тільки початкову освіту, дуже мале число із увязнених жінок мали середню або вищу освіту. 2860 увязнених із 3802 розслідуваних випадків не мали, у момент арешту, жодної політичної приналежності. Менший відсоток становили жінки афілійовані до легіонерського руху, до історичних політичних партій або до німецької етнічної групи. Що стосується злочинної кваліфікації розслідуваних нами випадків, більшість жінок було увязнено внаслідок остаточних судових рішень.
Більшість з них були арештовані у вязниці Жілава, а після винесення вироку відбували покарання в тюрмах Місля, Меркуря Чук, Бухарест, Арад і Орадя. Розповідає Константін Васілеску: “З тих 76.000 увязнених з бази даних інституту, 3802 були жінками. Це невелике число в порівнянні з числом чоловіків. Але на наш погляд, це не означає, що жінки були менш мужніми, ніж чоловіки, що стосується оскарження тоталітаризму або що вони були менш готові пожертвувати собою. Це процентне співвідношення, в значній мірі, є відображенням соціальних реалій того часу. Чоловіки майже повністю домінували у процесі прийняття рішень і що стосується політичних аспектів. Так само, ця цифра не є доказом того, що жінки менше страждали в цей період. Майже кожен увязнений чоловік мав бабусю, мати, сестру, подругу або дружину, яка, як правило, зробила все можливе, щоб допомогти йому. Що стосується зниклих безвісті чоловіків, особливо коли йшлося про партизанів, то жінки були тими, хто витримували переслідування Політичної поліції Секурітатя, жінки були тими, хто переживали насильство. І нарешті, я хотів би підкреслити, що це число, 3802, ні в якому разі не є остаточним, а є мінімальною розслідуваною нами кількістю”.
Починаючи з 1965 року, багато політичних арештів були замасковані під так звані злочини загального права або примусові госпіталізації в одиницях спостереження і психіатричного лікування, які є однією з найжорстокіших форм комуністичної репресії. Число тих 3802 випадків жінок, увязнених в комуністичних тюрмах, може зросте тоді, коли розслідування Інституту з розслідування злочинів комунізму і памяті румунського заслання просунеться. Константін Васілеску про необхідність всеосяжного звіту: “Кінцевою метою цього демаршу буде книга, словник, присвячений увязненим румунським жінкам під час комуністичного періоду, який ми сподіваємося видати навіть в цьому році. Однак до появи книги, зявиться змістовне дослідження на цю тему. Це дослідження буде структуроване таким чином, щоб викрити делікатну проблему жінок у концтаборах. У ньому буде детально представлено методологію, будуть представлені і проаналізовані результати наукових досліджень та гендерної статистики, будуть представлені і проаналізовані правові основи репресії, центри увязнення призначені для жінок, юридичні кваліфікації, індивідуальні траєкторії та інші такого роду інформації. “
Багато інших злочинних реєстраційних звітів інших жінок-жертв комуністичних репресій все ще зберігаються в архівному розділі присвяченому увязненим загального права у вязниці Жілава.
