Екатерина Теодорою

Екатерина Теодорою стала, завдяки великої особистої жертви, героїнею-символом Першої світової війни. Вона була жінкою-солдатом, яка не хотіла залишатися в тилу та вирішила бути там, де велися запеклі бої. Лише у 23-річному віці, вона померла від ран, отриманих в битві біля Мерешешті у серпні 1917 року. З нагоди виповнення сторіччя від тих битв, її ім’я, поряд з іменами інших багатьох румунських жінок, є доказом данини, яку румуни заплатили війні та її наслідкам.

Екатерина Теодорою, яка народилась в 1894 році в Горжанському повіті в селянській сім’і, мала 5 братів та 2 сестри. Була доброю ученицею німецької школи міста Тиргу-Жіу, потім вчилася в Бухаресті, щоб стати вчителькою. Вона також закінчила школу для медсестер та стала членом скаутського руху, де патріотичне виховання було моделлю, яку наслідували молоді особи.

Вступ Румунії у війну у серпні 1916 році, був з ентузіазмом прийнятий населенням, багато молодих людей стали волонтерами заради ідей свого покоління. Екатерина Теодорою також була однією з тих молодих осіб, яка обрала жорстокий досвід війни, пішла служити в армію та воювати на фронті. Говорилося, що смерть одного з її братів восени 1916 року, призвело до прийняття такого радикального рішення. Однак, її ентузіазм був винятком для жінок тих часів.

Історик Іоан Скурту вважає, що її виховування, а також тодішня ситуація Румунії призвели до такого рішення Екатерини, тобто добровільно приєднатися до рядів румунської армії: Вона проявила себе, я б сказав, у символічний момент в історії участі Румунії у війні, а саме, коли цивільне населення, поряд з армією, захищало міст на річці Жіу, з метою перешкодити наступу німецьких військ у місто Тиргу-Жіу. Підбадьорена цим успіхом, вона пішла до командира військового корпусу, генерала Іона Драгаліни, який захищав долину Жіу та попросила його залучити її до рядів активних солдатів. Генерал Драгуліна погодився, й таким чином, починаючи з жовтня 1916 року, вона бере активну участь у боях. Її було двічі поранено, останній раз дуже важко. Вона була госпіталізована у лікарні у Крайові, потім у Бухаресті та в Яссах, де відвідала її королева Румунії Марія, яка принесла її нагороду від короля Фердинанда. Він дав її звання молодшого лейтенанта за участь у війні та хоробрі вчинки протягом осені та зими 1916-1917 років.

Жінка в рядах армії було незвичною річчю, навіть в умовах війни, коли світ переживав важкі часи. Ми запитали історика Іоана Скурту, як була прийнята Екатерина Теодорою серед військовослужбовців: Мені вдалося побачити документи тих часів, які показують, що до неї ставилися з надзвичайно великою повагою, військові не ставилися до неї як до жінки, яка бореться разом з ними, але насправді вважали її відданою своїй справі героїнею. Той факт, що вона брала участь у всіх військових діях використовуючи отриману зброю на початку 1917 року з боку союзників, викликало почуття поваги і високої оцінки цієї хороброї молодої жінки, яка так відважно боролася за свою країну.

За її участь у битвах, Екатерина Теодорою була нагороджена та отримала звання молодшого лейтенанта. 22 серпня о 21.15 годині на її полк напала німецька армія, румуни будучи змушені відступати. Під час цього оборонного маневру молодший лейтенант Екатерина Теодорою була застрілена на пагорбі Дялул Секуюлуй-Мунчел, після чого померла. Ми запитали історика Іоана Скурту, чи звання молодшого лейтенанта було символічним, щоб підвищити моральний дух військовиків або було заслугою її участі у війні. Ось, що він відповів: З 1917-1918 років Екатерина Теодорою стала легендою, ті, хто воював поряд з нею, розповіли про її поведінку, її мужність та героїзм. Той факт, що дівчина, жінка, зобов’язалася воювати, має символічне значення. Після першого поранення, коли вона вийшла з лікарні, її запропонували працювати у рамках Червоного Хреста разом з іншими жінками, під керівництвом Королеви Марії, але вона відмовилася. Вона сказала, що її місце на фронті, воювати з рушницю в руках. Екатерина Теодорою була похована саме на місці її смерті (Дялул Секуюлуй), а 1921 року її земні останки були перевезені до міста Тиргу-Жіу та з почестями перепоховані. У 1936 році скульптор Міліца Петрашку здійснила саркофаг, що лежить на центральній площі міста. У Румунії є чимало вулиць та шкіл, що носять її їм’я, також багато погрудь та статуй героїни. Король Фердинанд, Королева Марія, історик Ніколає Йорга та маршал Александру Авереску а також всі, хто відігравав певну роль у створенні символу, тих майже 800 тисяч румунських солдатів загиблих у війні, відмітили особистість Екатерини Теодорою.

Приклад
героїни
Жіу, як була названа Екатерина Теодорою, може є мало зразковим для сучасного покоління, але найголовніше, є той факт що вона, як і будь-яка звичайна людина тих часів, зробила
вибір, який здавався їй найкращим.