Десталінізація та заперечення в Румунії за часів Георге-Георгіу Дежа
Румунські комуністи, враховуючи ідеї Хрущова, прагнули здійснити певні зміни в Румунії. Мірон Константінеску був членом делегації румунських комуністів, яка взяла участь у XX Конгресі Комуністичної Партії Радянського Союзу.
Steliu Lambru, 29.08.2016, 10:05
У 1956 році Микита Хрущов, наступник Сталіна, викрив на XX З’їзді Комуністичної партії Радянського Союзу культ особи свого попередника й таким чином збудив надію на зміну ситуації. Виявивши невдоволення вчинками Сталіна, Микита Хрущов започаткував процес десталінізації, наслідки якого мали місце в усіх соціалістичних країнах. У Румунії Георге Георгіу-Деж був одним з найбільш суворих сталіністів.
Румунські комуністи, враховуючи ідеї Хрущова, прагнули здійснити певні зміни в Румунії. Мирон Константінеску, інтелігент-ідеаліст, став членом Румунської Комуністичної Партії за переконанням. У період режиму Георге Георгіу-Дежа він прогресував у ієрархії партії, посідав важливі посади. Мирон Константінеску був членом делегації румунських комуністів, яка взяла участь у XX Конгресі Комуністичної Партії Радянського Союзу. Мірон Константінеску вважав, що настав момент конфронтації з безперечним авторитетом Георге Георгіу-Дежа.
Історик Національного інституту з питань дослідження тоталітаризму Георге Онішору відмічає, що зміни, започатковані Москвою були для комуністичних лідерів країн-сателітів, в тому числі й для румунських лідерів, несподіваними: Доповідь Хрущова була несподіванкою для Георге-Георгіу-Дежа, який вважав, що він дуже добре володіє ситуацією в країні. У 1952 році була розсортована група Ани Паукер, Васіле Луки та Теохарі Джорджеску, яка, на думку Георге-Георгіу-Дежа діяла проти інтересів партії, а у 1954 році був покараний Лукрецію Петрешкану. Деж уміло маневрував засідання Політичного бюро у 1952 році та зумів утвердити свою керівну роль перед вищезгаданими трьома діячами партії. Дежа можемо вважати автентичним сталіністом. Після повернення в Румунію делегації, яка взяла участь у Конгресі Комуністичної партії Радянського Союзу, секретна доповідь Хрущова, як і доповідь румунської делегації були доведені до відома партії значно пізніше, ніж це робилося зазвичай. Лише 23-25 березня відбулося пленарне засідання Центрального Комітету Румунської Комуністичної Партії, у ході якого лише третій пункт передбачав інформування учасників пленуму з доповіддю делегації Румунської робітничої партії, учасниці XX Конгресу Комуністичної партії Радянського Союзу. Доповідачем був Георге-Георгіу-Деж. Секретний звіт стосовно культу особи та його наслідків зачитав Мирон Константінеску, який висловив свою цілковиту згоду із звітом Дежа, отже не передбачалося жодного непорозуміння між Дежем та Константінеску. Це непорозуміння між ними з’явилося на початку квітня 1956 року на першому важливому засіданні Політбюро.
Наступного дня Мирон Константінеску звинувачує Дежа. Послухаймо історика Георге Онішору: На порядку денному засідання Політбюро партії фігурували питання спеціальних трибуналів Міністерства внутрішніх справ, розстріл деяких кримінальних злочинців, протизаконні арешти, переслідування інформативними органами Міністерства внутрішніх справ окремих осіб Державного комітету планування, очоленого Мироном Константінеску, включно переслідування самого Константінеску. Неофіційно твердилося, що члени Політбюро спілкувалися між собою зі страхом переслідування. Говорилося про запізнення оприлюднення звіту делегації, яка взяла участь у Конгресі Комуністичної партії Радянського Союзу. Першого дня Мирон Константінеску відмітив необхідність проведення засідання Політбюро, оскільки весь партійний актив був заклопотаний проблемами, пов’язаними з культом особи. Константінеску підкреслив, що й в Румунії культ особи мав негативні наслідки. Константінеску відмітив також, що після розсування в 1952 році групи Ани Паукер мало місце оздоровлення партії, однак з’явилися тривожні ознаки, пов’язані з діяльністю Міністерства внутрішніх справ. Практично, органи Секурітаті (колишньої політичної поліції) дуже легко могли вдатися до правопорушень. Константінеску відмітив, що після 1953 року Секурітатя не підпорядковується розпорядженням партії. Він наголосив також, що ряд високопоставлених урядовців, які безпосередньо співробітничали з ним, співробітничали також із Секурітатею. Константінеску також торкнувся питання культу особи. Він відмітив, що звіт делегації учасниці XX Конгресу Комуністичної партії Радянського Союзу був представлений із запізненням та наголосив на тому, що товариш Деж є одним з чільних керівників партії, але не є єдиним.
Однак, позиція Дежа в партії була досить міцною й критика Константінеску ніяк не підірвала його авторитету. Деж уміло маневрував свій виступ, зумів утвердити свою позицію в партії й зорієнтуватися на нову ідеологічну лінію Москви. Ось, що відмічає історик Георге Онішору: Втрутилися ті, які становили більшість у Політбюро партії, й висловили підтримку Дежу, з-поміж них у першу чергу Александру Драгіч. Георге Апостол розкритикував Константінеску. У свою чергу, Ківу Стойка звернувся до Константінеску з питанням, чому він не підняв цих критичних проблем у березні, коли звіт був доведений до відома партії. Александру Могьорош також підтримав Дежа й запитав Константінеску чому він не критикував методи Дежа раніше. Одним із докорів, зроблених Константінеску, був закид, що, можливо, він має намір зробити аналогію між подіями в Радянському Союзі стосовно культу особи Сталіна та методами Дежа? Зрозуміло, Еміль Боднараш, приятель Дежа, виступив останнім й гостро розкритикував Константінеску. Наступного дня, Мирон Константінеску просить вибачення щодо способу піднятих ним проблем в Полтібюро й висловлює згоду з рішенням Політбюро, яким би воно не було. Слід взяти до уваги, що декларація Константінеску мала місце лише чотири років після того як Васіле Лука, який займав третю позицію в партії, був позбавлений усіх посад та заарештований. Засідання завершилося промовою Дежа, а спроба бунту Константінеску не зазнала успіху.
Георге-Георгіу-Деж продовжував керувати в Румунії залізною рукою. Він твердив, що в Румунії проблема дестабілізації не має місця, оскільки він розв’язав цю проблему ще до смерті Сталіна. Умілий політик, Деж й на цей раз зберіг свою позицію. А через два роки, у 1958 році, починається новий період його правління, період національно комуністичного правління.
