Героїні антикомуністичного опору: Єлізавета Різя
У горах Румунії сформувався ще з осени 1944 року збройний опір антирадянської та антикомуністичної боротьби.
Steliu Lambru, 05.08.2013, 08:45
У горах Румунії сформувався ще з осени 1944 року збройний опір антирадянської та антикомуністичної боротьби. Карта зон, де діяли групи партизанів позначена, особливо в Карпатах, слідами, якими лідери і ті, хто пішов за ними, залишили в історії Румунії, щоб майбутні покоління не соромилися минулим та своїми предками. Сторінки збройного антикомуністичного опору в Румунії були написані солдатами, студентами, селянами, робітниками, чоловіками і жінками.
Про участь жінок в опорі, румуни дізналися тільки після 1989 року, коли мовчання, що спустилося як завіса над країною, було знято. Знаковою постаттю героїни, яка зберегла свою вертикальність, була селянка Єлізавета Різя, мешканка села Нукшоара, Арджешського повіту (центральна Румунія), чия постать стала відомою завдяки документального фільму “Меморіал болі”.
Відверто кажучи, Єлізавета Різя не зробила нічого такого, що ми б сьогодні вважали героїзмом. Вона не воювала на жодному фронті, не врятувала нікого від смерті, не принесла себе в жертву на користь іншого. Вона, однак, зробила те, що ми сьогодні зовсім не цінуємо: дотримувалася своїх принципів. Єлізавета Різя не брехала, не “видала” свого сусіда або знайомого Службі безпеки, і завжди мріяла, що справедливість переможе врешті-решт. Єлізавета Різя була на боці тих, хто боровся за справедливість та істину і зробила мало для них: носила їм їжу і захищала від ворогів. Але це багато чого означало для партизанів.
Єлізавета Різя була найкращим символом гідного селянина, який захистив свій маленький всесвіт, починаючи від майна, сімї, віри. І поплатилася вона за це 12-річним увязненням. Центр усної історії Румунського радіомовлення мав честь взяти інтервю у Єлізавети Різі у 2000 році, на 88 році її життя. Першим запитанням для неї було як її вдалося підтримувати звязок з партизанською групою Арсенеску-Арнеуцою: ”Я не є жінкою політиком, я є справедливою жінкою. Якщо ти румун, ти повинен служити своїй країні, а не іншій? Я не зустрічалася з ними. У полі була верба з отвором, і це було нашою поштовою скринькою. Це те, що я робила. Якщо я бачила, що минало військо, писала про це записку: «Будьте обережні, минають військові!”. Коли приходили до мене працівники Служби безпеки, я слухала за допомогою чашки все що вони говорили у сусідній кімнаті. І швидко відходила стежкою. Там були сходи і я спускалася вниз сходами, підходила до отвору і залишала записку. Хлопці, тобто капітан Арнеуцою, знаходив мою записку і читав. Там я писала де знаходяться військові, де поклала я їм їжу.”
З її власних свідчень дізнаємося, що під час допитів її розвішували волоссям на гачок і били до втрати свідомості. У ті моменти, вона пригадувала про Бога, хрестилася язиком в роті і молилася Богові допомогти її не сказати катам нічого про те, що вона знала. Це клятва яку праведна людина не порушує ніколи. Єлізавета Різя пригадала і про візити, які робили її працівники Служби безпеки перед тим, як арештувати: “Був місток, не бетонний, а деревяний, а працівник Служби безпеки носив чоботи. Коли я дочувала як він ступав цим містком, що я дуже боялася, а серце билося, ніби-то хотіло вийти з грудей. Думала, що візьмуть мене і застрілять. Так я прожила, навіщо брехати? Він входив в хату, піднімав мене вгору і питав про них. А я відповідала, що нічого про них не знаю. І їм нічого й не сказала. Я присягнулася не видавати партизанів, у кімнаті на столі було Євангеліє і хрест. Я взяла хрест у руку, і присягнула на Біблії. Зі мною у кімнаті були і Арсенеску, і пан Томіце (Арнеуцою), і декілька лікарів. І тоді я присягнула, що ніколи не зраджу їх. Так і зробила.”
Понад 200 років тому, ірландський філософ і державний діяч Едмунд Берк (1729-1797 рр.) писав: “для торжества зла досить буде, щоб добрі люди нічого не робили.” У випадку Єлізавети Різі, саме добрі люди підтримували злих. Сусіди слідкували за нею і звітували працівникам Служби безпеки, що вона робила у її власному дворі. Її було увязнено, а потім звільнено у 1963 році. Вона зуміла пережити політичний режим, який позначив її існування.
Вплив Єлізавети Різя на румунську громадськість був дуже важливим, особливо в 1990 і 2000 роках. У конкурсі державного телебачення “Видатні румуни” від 2006 року, постать Єлізавети Різя зайняла 58 місце. Тоді виникла ідея зведення памятника присвяченому національному антикомуністичному опору, Єлізавета Різя будучи першою запропонованою постаттю і найбільш підтриманою більшістю румунськими громадськими організаціями.
У 2003 році, на 91 році життя селянка Єлізавета Різя покинула цей світ, залишивши нам невеличку памятку гідності. Невеликий приклад того, як людина може зазнавати тортур, знущань, але не може бути ніколи переможеною.
