Відлуння десталінізації в Румунії
У 1956 році, через три роки після смерті Йозефа Віссаріоновича Сталіна, новий радянський лідер Микита Хрущов засудив надмірність політики останнього та зажадав нової політики.
Steliu Lambru, 12.02.2018, 04:39
У 1956 році, через три роки після смерті Йозефа Віссаріоновича Сталіна, новий радянський лідер Микита Хрущов засудив надмірність політики останнього та зажадав нової політики. Його промова, відома як доповідь на XX з’їзді Комуністичної партії Радянського Союзу, що відбувся у лютому, доповідь, що залишилася секретною, вважалася початком десталінізації. Хрущов засудив практику вчинення жахливих злочинів, серед вбитих фігуруючи віддані члени партії, чия лояльність до Сталіна не викликала сумнівів. Але хрущовська доповідь лише розкрила злочини Сталіна, скоєні проти партійних та державних активістів, а не масові злочини сталінізму.
Доповідь Хрущова була по-різному сприйнята в країнах соціалістичного табору. У той час як деякі почали скромну політику малих реформ, інші зберегли жорстку лінію соціалізму, не лібералізувавши курс, на якому вписалися вони після 1945 року. Антикомуністичне повстання Угорщини восени 1956 року було прикладом використаним критиками процесу десталінізації Хрущова, щоб показати, куди може призвести розслаблення політик соціалізму. У Румунії відгуки про виступу Хрущова були суперечливими, сталінський лідер Деж зберігши свою позицію за рахунок своїх суперників – Мірона Константінеску та Йосипа Кишиневського.
Центр усної історії Румунського радіомовлення записав у 2002 році зізнання Штефана Бирлі, молодого активіста 1957 року відповідального за молодіжні проблеми, який взяв участь у засіданні, коли були розглянуті ставлення Мірона Константінеску та Йосифа Кишиневского. За словами Бирлі, засідання Політбюро з організаційних проблем були суто внутрішніми засіданнями, тільки для членів Бюро: На другому засіданні був присутнім я, не прийшов Георгіу-Деж, але був Ніколає Чаушеску, який очолив роботи засідання. Були присутніми, наскільки я пам’ятаю, Костянтин Пирвулеску та ще три-чотири особи. Було представлено ситуацію, і були прийняті ці заходи, на засіданні будучи присутньою і Люба Кишиневська, дружина Йосипа Кишиневського, що була причетною до цього конфлікту. Константінеску та Кишиневський – не були присутніми. Говорив Чаушеску, доповнив Пирвулеску, потім Александру Модьорош і я забув про головного актора Петра Борілу. Безперечно, це були загальні розмови, говорилося про XX з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу та про культ особистості. Константінеску і Кишинівський вважали, що триває і в Румунії проблема культу особистості. Згідно з тодішніми правилами, після кожного візиту за кордон необхідно було поінформувати політбюро і, за випадком, Центральний комітет. Здається Костантінеску та Кишиневський не говорили прямо з Георгіу-Дежом. Вони зазначили, що і Георгіу-Деж був прихильником культу особистості, і що у нас в країні проявлялися ці тенденції. Боріле не був згідний з цим.
Боротьба за владу у верхах партії була жорсткою, але більше йшлося про фізичну ліквідацію, як це було за часів Сталіна. Інтелектуали Мірон Константінеску і Йосип Кишинівський мали поплатитися за це тільки осудом і виключенням з рядів партії. Штефан Бирля: Тоді, вони два, без відома Георгіу-Дежа, хотіли знайти прихильників у політбюро, один з них відвідав Костянтина Пирвулеску, а інший відвідав Модьороша, намагаючись переконати їх у правоті їх ідеї. Очевидно, що вони не домовилися і тому це питання було розглянуто в ході засідання політбюро. Ніби-то Георгіу-Деж нічого про це не знав. Як Пирвулеску, так і Модьорош відкинули ці твердження, а на засіданні полібюро було взято рішення. І тоді Мірон Константінеску та Йосип Кишинівський залишилися ізольованими. Мірон Константінеску хотів якось помститися над Георгіу-Дежом, бо колись він виступив нешанобливо проти нього ще перед Сталіним, коли вони підняли проблему відсторонення Ани Паукер. Георгіу-Деж реагував досить бурхливо і дуже серйозно і вирішив поставити це питання на обговорення ЦК. Молодий Чаушеску повідомив, що було прийнято рішення про те, що Мірон Константінеску і Йосип Кишиневський повинні представити на Пленарній сесії ЦК цю доповідь. Іншими словами, це було свого роду самовикриття в Пленумі ЦК. І на пленарному засіданні ЦК було взято рішення відсторонити їх з ЦК, та позбавити їх всіх функцій. Мірон Константінеску був близьким співробітником Георгіу-Дежа і займав важливі посади в партії, в радянській групі, яка прибула в країну. Це було насправді боротьба за владу. Мірон Константінеску і Йосип Кишиневський намагалися протягом багатьох років перетворитися на справжніх лідерів. Однак, здатність Георгіу-Дежа була дещо більшою.
Відгуки десталінізації в Румунії були слабкими, позиція максимального лідера Георге Георгіу-Дежа залишалася незмінною. Найбільш важливим результатом десталінізації був відхід радянських військ в 1958 році, без важливого значення для подальшого розвитку Румунії.
